Сьогодні ми відзначаємо 25-річчя прийняття Конституції України. За цей період у нас виросло ціле покоління українців. Думаю, що значна частина цих молодих людей не знають подробиці того, як саме Верховна Рада прийняла наш Основній Закон. А процес цей йшов, скажемо так, дуже важко… За допомогою телебачення я уважно слідкував за тим, що відбувалося тоді у парламенті і добре запам’ятав молодого чоловіка, який майже  добу не сходив з трибуни, під час тієї історичної події, зачитуючи статті Конституції України і переконуючі депутатів проголосувати за прийняття Основного Закону постатейно і в цілому. Це був Михайло Сирота, якого після позитивного голосування у Раді діючий на той час Президент України Леонід Кучма назвав «хрещеним батьком» української Конституції. Мені дуже сподобався цей депутат – Михайло Сирота, який дійсно зіграв ключову роль у тому, що Основний Закон нашої держави був прийнятий і почав працювати. Мені імпонувала його настирність, у доброму розумінні цього слова, рівень його знань та патріотизм. Я також дізнався, що на той час Михайло Дмитрович був керівником парламентської комісії по розробці проекту Конституції України, що набула незалежність 24 серпня 1991 року. Але тоді я й гадки не мав, що з Михайлом Сиротою ми станемо добрими друзями до самої його смерті…

…Відпрацювавши три роки за контрактом тренером з мотоспорту у Польщі, я восени 2005 року повернувся у Олександрію. Але довго без роботи не був.  Мені запропонували очолити виборчий штаб Кіровоградської області блоку Бориса Олійника та Михайла Сироти на виборах до Верховної Ради 2006 року. Після співбесіди у Києві, де я ближче познайомився з патріархом української поезії Борисом Олійником та «хрещеним батьком» української Конституції Михайлом Сиротою, мене затвердили на цій посаді. Для мене особисто була єдина проблема. Справа в тім, що я, а ні в школі, а ні в ВУЗі  не вивчав українську! Але в мене є хист до вивчення мов (самотужки я вивчив польську мову, що і дало мені можливість працювати у цій чудовій країні) і буквально за місяць я самостійно вивчив українську, взагалі не звертаючись до фахівців. Як керівнику обласного штабу, мені довелося доволі часто спілкуватися  з Борисом Олійником, Михайлом Сиротою та Андрієм Федуром – відомим адвокатом, що входив у першу п’ятірку виборчого списку блоку. Можу сказати відверто, що це дійсно патріоти України і чудові люди. Пам’ятаю, як Михайло розповідав мені про той день і ту ніч, коли він понад 20 годин відстояв на трибуні Верховної Ради. Він казав, що прискіпливі журналісти підрахували навіть те, скільки філіжанок кави він тоді випив! Згадував, як на його очах були сльози щастя, після позитивного голосування… Він дуже пишався, що українську Конституцію, над якою він так наполегливо працював, схвалила майже без зауважень Венеціанська комісія… Співрозмовник він дійсно чудовий! Від Михайла взагалі йшли такі позитивні флюїди, така енергетика, що це завжди мимоволі передавалося і мені… Я дуже ціную нашу дружбу…

…Михайло Дмитрович Сирота загинув у ДТП 25 серпня 2008 року, повертаючись з рідної Черкащини до Києва. Ця печальна звістка застала мене, коли я був за кордоном. Відійшов у вічність мій друг – «хрещений батько» Конституції України – Михайло Сирота, але пам'ять про нього залишилась у наших серцях та у вигляді Конституції України, який сьогодні виповнилося 25 років. 

…Немає серед нас і Бориса Ілліча Олійника, який ще за життя був  класиком української поезії. Він залишиться їм назавжди… Пишаюся знайомством з ним…