Незважаючи на свій досить молодий вік, мешканець Добровеличківки Віталій Алдиковський має вже значний трудовий стаж, тривалістю у понад десять років.

Одразу після закінчення Піщанобрідського професійного аграрного ліцею, у якому здобув професією електрогазозварника,  молодий хлопець пішов працювати. Йому довелося спробувати себе у різних професійних сферах та попрацювати не на одному підприємстві. 

«До звернення у службу зайнятості я добре розумів, що офіційну роботу у селищі, де я проживаю, знайти дуже важко і самостійні пошуки це довели. Та все ж таки я розумів, що опускати руки не слід», – згадує молодий чоловік. 

Як зазначила Лілія Яковенко, заступник директора–начальник відділу надання соціальних послуг Добровеличківської районної філії Кіровоградського обласного центру зайнятості, на момент звернення до Добровеличківської районної філії Кіровоградського обласного центру зайнятості, підходящого місця роботи для чоловіка не було. У співпраці із кар’єрним радником Віталій склав індивідуальний план працевлаштування. Безробітний чітко виконував рекомендації фахівців служби зайнятості, відвідував семінари, тренінги, ярмарки вакансій та інші заходи, що спрямовані на підвищення шансів знайти підходящу роботу.

Віталій  розглядав різні варіанти власного працевлаштування: від професії за освітою до некваліфікованих робіт. Проаналізувавши наявні вакансії, кар'єрний радник запропонувала хлопцеві заявлену філією «Маловисківський райавтодор» ДП «Кіровоградський облавтодор» вакансію «Асфальтобетонник».

Відвідавши підприємство, Віталій пройшов співбесіду, під час якої дізнався про умови праці, графік роботи, рівень заробітної плати і погодився спробувати. Тож отримав від свого кар'єрного радника направлення на працевлаштування.

«Спочатку я шукав роботу за здобутим фахом, але такої не було. Наразі я маю роботу на дорожньому підприємстві, яке реалізовує програму «Велике будівництво». Я працюю на свіжому повітрі, виконую роботи з облаштування та ремонту дорожнього покриття з асфальтобетону. Я задоволений роботою, а найголовніше – відчуваю себе потрібним», – ділиться В. Алдиковський.