В Україні досі відсутня ефективна система агрострахування. Попередні спроби запровадити її не дали очікуваного результату. Це негативно позначилося на ринку агрострахових послуг. Впродовж тривалого часу рівень агрострахування в Україні залишається мінімальним: він коливається в межах від 3 до 5%. І це загрожує динаміці подальшого зростання національного АПК.
Важливість цієї проблеми порушили учасники круглого столу «Агрострахування – ключовий компонент підвищення конкурентоспроможності сільського господарства», який нещодавно відбувся в Києві. Його організатор – Програма IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» запросив до участі в заході представників Міністерства аграрної політики та продовольства, страхових компаній, сільгоспвиробників, незалежних експертів, в тому числі, й зарубіжних. Вони обговорили різні моделі агрострахування, що успішно діють у світі, та «приміряли» їх до українських реалій.
Друга агрострахова спроба
Успіхи українських сільгоспвиробників на круглому столі презентувала заступник міністра аграрної політики та продовольства Олена Ковальова. Вона, зокрема, зазначила: «Сільське господарство сьогодні залишається одним із найбільш перспективних і одним із найактивніших секторів розвитку нашої економіки. Це саме той сектор, який забезпечує нам провідні позиції на світовому глобальному продовольчому ринку. Це саме той сектор, який забезпечує Україні позиції гаранта світової глобальної продовольчої безпеки. І, безумовно, це той сектор, який забезпечує прибутки і економічне зростання всередині нашої країни».
Тезу заступника міністра підтверджує офіційна статистика. Згідно з нею, нині аграрії на 42% формують валютно-експортну виручку нашої країни.
Врожай зернових культур впевнено підтягується до 50 млн. тонн. Експерти прогнозують, що по завершенні збиральних робіт він може дорости до 60-63 млн. тонн. І це попри несприятливі погодні умови, які спостерігалися навесні.
За даними аграрного міністерства, станом на 12 жовтня вже експортовано 11,7 млн. тонн зерна. За весь минулий маркетинговий рік іншим країнам його було продано 43,9 млн. тонн.
Успішному розвитку галузі сприяють передові технології та засоби виробництва, які активно впроваджують сільгоспвиробники, поява нових каналів збуту їх продукції, постійне підвищення її якості та безпечності. Проте, нагадала Олена Ковальова, все це потребує стабільного фінансового забезпечення.
У світі кошти, які спрямовуються на розвиток сільського господарства, зазвичай підкріплюються агрострахуванням. Воно гарантує їх повернення кредиторам в разі виникнення страхових випадків. В Україні цей інструмент мінімізації виробничих ризиків досі залишається не надто запитаним сільгоспвиробниками. І це значною мірою посилює їх проблему безгрошів’я. І обмежує можливості банківського сектору та інвесторів належним чином профінансувати аграрну галузь.
На тлі її динамічного розвитку ця проблема останнім часом значно загострилася, і тому конче потребує вирішення.
Погодні ризики
Агрострахування в Україні нині переважно здійснюється в сфері рослинництва. Зазвичай сільгоспвиробники страхуються від погодних ризиків. Йдеться про посуху, ураган, зливи, повені, приморозки, град тощо. І це зумовлено тим, що саме такі природні негаразди здебільшого призводять до загибелі посівів. За інформацією, котру під час круглого столу поширила керівник Програми IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» Лія Сорока, на негативну дію погодних ризиків припадає 58%. Для порівняння – на загибель рослин через хвороби припадає 17%, через засилля бур’янів – 14%, через шкідників - 10%.
Керівник Програми IFC також зазначила, що українські сільгоспвиробники доволі часто стикаються з масштабними погодними катаклізмами. Вони можуть мати як загальнонаціональний характер, так і обмежуватися окремими регіонами. Так, узимку 2002/2003 року через низькі температури та крижану кірку в Україні було втрачено 70% посівів озимих культур. Влітку 2007 року аграрії півдня та сходу країни пережили сильну посуху. Вона завдала збитків на 0,5 млрд. гривень. Влітку 2008 року їхні колеги на заході України змушені були боротися з наслідками потужної повені. Це їм вартувало 1 млрд. гривень. 2012 та 2015 років сільгоспвиробники стикнулися з непритаманним раніше для України явищем – осінньою посухою. Через неї в окремих регіонах навіть довелося переносити терміни посіву озимини. Збитки тоді сягнули 200 млн. гривень.
«В сільському господарстві є хороші часи, - зазначила Лія Сорока. – Ми розуміємо, що це таке – це виражається у високих урожаях. Але інколи відбуваються й погодні ускладнення, котрі зменшують їх. Я сама як фермер стикалася з такими речами. І агрострахування може забезпечити умови стабільної роботи аграрного бізнесу не лише в гарні, але й у складні часи».
Для прикладу Лія Сорока зауважила, що під час посухи 2007 року 50-60% збитків могли покрити страхові виплати. «Це було б великою допомогою для українського сільського господарства».
Аграрні інвестиції IFC
IFC уже впродовж тривалого часу приділяє особливу увагу розвиткові українського сільського господарства. Про це нагадала керівник українського підрозділу цієї впливової міжнародної організації Олена Волошина. Вона зазначила, що за останні 6 років IFC проінвестувала цей сектор української економіки на суму близько 1 млрд. доларів США.
Для вітчизняного АПК це доволі суттєва фінансова підтримка. Але його потреби в коштах значно більші. І на цьому наголосила Олена Волошина: «Ми своїми власними фінансовими ресурсами, нашими синдикатами і разом із нашими партнерами сектор не піднімемо. Наше завдання полягає в тому, щоб налагодити механізм, за якого сектор отримував би фінансування не лише від нас як інвесторів, але й від комерційних банків. Та для того, щоб цей механізм працював ефективно, потрібно мінімізувати ризики. А страхування, про яке ми сьогодні говоримо, це інструмент зниження ризиків».
Питаннями налагодження системи агрострахування в Україні IFC займається вже 9 років. Аби дати повне уявлення про можливості цього інструменту і про те, як він працює в різних країнах світу, корпорація провела кілька потужних інформаційних кампаній. За цей час вона організувала 700 семінарів, учасниками яких стали 13 тис. страховиків, сільгоспвиробників, представників місцевих органів влади. За сприяння IFC було розроблено 23 сучасних агрострахових продукти, які вже добре випробувані українською практикою.
Та попри ці чималі зусилля агрострахування в нашій країні так і не набрало потужних обертів. На думку Олени Волошиної, значною мірою це зумовлено питанням довіри: агроклієнти, з якими вона спілкується, не впевнені, що в разі настання страхових випадків вони отримають відшкодування.
Між тим, системного характеру агрострахування набуде лише тоді, коли активну участь у ньому візьме держава. Наразі вона не є серйозним гравцем на агростраховому ринку.
«Україна свого часу пішла шляхом створення Агрострахового пулу, це хороший варіант, він діє в багатьох країнах. Проте, на жаль, - підкреслила Олена Волошина, - деякі світові практики, потрапляючи на наш ґрунт, дають не ті плоди, які б нам хотілося. Це в силу суб’єктивних факторів, які є в Україні».
Тому сьогодні фахівці галузі шукають інші варіанти налагодження системи агрострахування, що можуть прижитися в Україні і дати позитивні результати. А також обговорюють активну участь держави в цих процесах.
Досвід інших країн
Програма IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» ретельно опрацювала досвід агрострахування в чотирьох країнах – у Канаді, США, Іспанії та Туреччині. Їх обрали не випадково. Всі вони відіграють важливу роль на світових продовольчих ринках. У цих країнах великого значення надають агрострахуванню. І держава бере в ньому участь своїми програмами.
«Усі згадані країни зуміли впровадити нагляд і моніторинг, які забезпечують правильне та справедливе функціонування системи агрострахування, - розповіла учасникам круглого столу Лія Сорока. – Вони також сформували належну законодавчу базу. Тобто, агрострахування тут може працювати в прозорий та платоспроможний спосіб».
Історія розвитку агрострахування в Канаді була зумовлена масовими міграційними процесами наприкінці ХІХ століття. Емігранти освоювали нові землі і розвивали сільське господарство, осучаснювали його. Та у 20-30 роки ХХ століття Канаду, як і США, спіткали дві біди: посуха та економічна депресія. Це зрештою підштовхнуло до розуміння, що аграрна галузь потребує особливого захисту. Один із його дієвих механізмів – це агрострахування.
В цій північноамериканській країні створена державна система агрострахування. Королівська корпорація розробляє програми страхування з державною підтримкою та стандартні страхові продукти. Вона також адмініструє ці програми, отримує перестрахування для стандартних страхових продуктів. Для їх реалізації використовуються ресурси центрального та місцевих бюджетів.
«Канадська система значною мірою нагадує американську, - пояснила Лія Сорока. – Водночас вона має і суттєву відмінність: держава забезпечує андерайтинг усіх полісів страхування та всіх програм з метою здешевлення страхових продуктів. Але це додатковим тягарем лягає на бюджет. І зростає вартість агрострахування».
Ефективність канадської системи агрострахування засвідчують дані, згідно з якими впродовж 1960-2011 років загальні страхові площі сільгоспугідь тут зросли із 100 тис. акрів до 78 млн. акрів. Страхові платежі збільшилися з 319 тис. доларів США до понад 1,5 млрд. доларів США.
В Іспанії та Туреччині участь держави в агрострахуванні є значно меншою, першість утримують приватні агрострахові компанії.
В Іспанії функції управління системою розподілені між Державним агентством ENESA та страховим пулом Agroseguro. Агрострахування тут почало розвиватися на початку 80-х років за ініціативи уряду. Він запровадив цей механізм для пожвавлення сільськогосподарського виробництва. Відколи Іспанія оформила членство в ЄС, попит на агрострахування значно зріс.
За 1980-2012 роки кількість договорів агрострахування в цій країні зросла у 220 разів – з 2 204 до 484 482. Чисті страхові платежі збільшилися з 1,15 млн. євро до 675,29 млн. євро. А виплата відшкодування – з 0,23 млн. євро до 800,25 млн. євро.
Як і в Іспанії, в Туреччині держава долучилася до агрострахування у 80-ті роки. Та найбільш розгалужена та ефективна система почала діяти із середини 2000-х років. Лише з 2006 до 2007 року кількість укладених договорів агрострахування зросла у 18 разів – з 12 330 до 218 938. У 2015 році їх кількість перевищила 1,1 млн.
У Туреччині діє агростраховий Пул TARSIM. Фінансування агрострахування здійснюється за рахунок державних коштів та коштів страхових компаній. Така система є дешевшою для державного бюджету, ніж у США та Канаді. Пул перетворився на той канал, через який держава всіляко сприяє розвитку сільського господарства та підвищенню його конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і на зовнішніх продовольчих ринках.
Американська модель агрострахування
Попри переваги всіх згаданих систем агрострахування найбільш комплексною Лія Сорока назвала американську. Її під час круглого столу презентував керівник Відділу бізнес аналітики Агентства з управління ризиками (RMA) Державного департаменту сільського господарства США Кент Ланклос. Він спеціально приїхав для участі в заході на запрошення IFC, щоб детально розповісти про роботу цього агентства та поділитися накопиченим досвідом.
Він повідомив, що RMA розробляє політику агрострахування, умови її реалізації, тарифи, ціни агрострахових послуг, забезпечує стандарти андерайтингу в урегулюванні збитків. І зазначив: «Це – наша робота і це основні наші обов’язки».
Агентство також перевіряє правильність інформації про страхові виплати та збитки, визначення прибутків/збитків від страхової діяльності, розрахунки зі страховими компаніями. А також аналізує нові страхові продукти та визначає потребу в розширенні федеральної страхової програми.
За словами Кента Ланклоса, американський уряд не випадково бере участь в агрострахуванні. В Америці часто трапляються природні катаклізми, які охоплюють великі території, і від них потерпає багато фермерів. Відтак загальні збитки становлять солідні суми. Скажімо, 2015 року страхові виплати перевищили 6 млрд. доларів США. Компенсувати такі суми приватним компаніям не завжди є під силу. Тож без державної підтримки системи агрострахування такі структури могли б збанкрутувати.
«У США агрострахування допомагає підтримати фермерів, а також увесь ланцюжок від банків до дилерів. І це також поліпшує систему продовольчої безпеки», - наголосив Кент Ланклос. І додав: «Агрострахуванням ми також підтримуємо місцеву інфраструктуру та місцеві громади. Йдеться про підтримку інших бізнесів, які працюють на місцевому рівні. Багато кредиторів – банки, інші структури кажуть, що придбання страхового полісу в агрострахуванні є необхідною передумовою в отриманні фінансування. Адже вони мусять бути впевнені, що якщо дають гроші, то фермер буде в змозі їх повернути».
До 1980 року агрострахування в США, за інформацією Кента Ланклоса, було винятково державною справою. Відтак до федеральної програми агрострахування почали долучатися приватні страхові компанії – вони взялися за реалізацію страхових полісів. Цією роботою займається 16 страхових компаній.
Водночас ці компанії надають консультації, реалізують освітні програми, інформують фермерів про умови придбання страхових полісів, їх особливості щодо кожної сільгоспкультури тощо. В разі настання страхових випадків компанії здійснюють оцінку збитку та виплачують відшкодування.
«Дуже важливо, що на страховому ринку всі компанії продають однакові страхові продукти, - підкреслив Кент Ланклос. – Вони не конкурують за типом страхового покриття, вони конкурують у сфері послуг, які надаються фермерам».
Фермери сплачують лише частку вартості страховки. Решту доплачує держава. І це стимулює сільгоспвиробників страхуватися, бо страхові послуги стають для них фінансово доступними.
Американські аграрії мають змогу в рамках федеральної програми страхуватися не лише проти погодних ризиків, а й від можливого зменшення ціни на сільгосппродукцію, зниження доходу господарств. Це значно розширює їх можливості при виборі страхового продукту, здатного максимально забезпечити бізнесовий інтерес.
Федеральну страхову програму затверджує Конгрес США. Вона завжди передбачає наявність коштів для покриття збитків, яких зазнали фермери.
Успішність роботи американської моделі агрострахування засвідчують наступні показники. З 1994 до 2015 року кількість контрактів агрострахування тут зросла в 2,1 рази. Якщо 1994 року страхувалося лише 33% площ сільгоспугідь, то 2015 року – 86%. Страхові платежі за цей час зросли в 10 разів з 601,1 млн. доларів США до понад 6 млрд. доларів США. У 2002 році в рамках федеральної страхової програми страхувалися 358 сільгоспкультур, у 2007 році – 427, у 2012 році – 507, а в 2017 році їх кількість сягнула 551.
«Ми страхуємо не лише певні культури, а й їх певні типи. Наприклад, органічну кукурудзу, її різні сорти», - додав Кент Ланклос.
Яку агрострахову модель обере Україна
Агрострахування з державною підтримкою в Україні наразі не працює. Хоча ще кілька років тому держава приділяла цьому питанню посилену увагу. Було розроблене відповідне законодавство, в рамках спеціальної програми по лінії уряду надавалася фінансова підтримка господарствам, які страхували свої посіви. Згодом було створено Агростраховий пул, який мав запровадити політику трипартнерства – поєднання зусиль держави, страховиків та сільгоспвиробників у агрострахуванні.
На жаль, після 2013 року участь держави в цьому процесі, за словами Олени Ковальової, була «поставлена на паузу». Сталося це через ряд об’єктивних причин, одна з яких – брак бюджетних коштів. Сьогодні, як видно, ситуація змінилася і тому розглядається можливість повернення держави в агрострахування в якості активного гравця.
Про це під час круглого столу сказала Олена Ковальова. І додала – на цьому етапі Україні важливо з’ясувати, яка модель агрострахування забезпечить їй максимальний зиск. Обрати ліпшу непросто, оскільки кожній з них притаманні як переваги, так і певні недоліки. Тому і пропозиції надходять різні.
Так, на сьогодні на розгляд Верховної Ради подано 2 законопроекти. Один з них передбачає створення в Україні аналогу американського RMA, а інший – Агрострахового пулу. Щоправда, за словами Олени Ковальової, жоден з цих законопроектів офіційно ще не розглядався в парламенті. Більше того, щодо них профільні комітети досі не виробили своєї позиції.
Натомість активніше діє Міністерство аграрної політики та продовольства. Своїми діями воно засвідчило прихильність до RMA. Під час виступу на круглому столі Олена Ковальова сказала: «Після тривалих консультацій ми розпочали роботу з посилення інституційної складової шляхом створення в Мінагрополітики структурного підрозділу, що опікуватиметься питаннями агрострахування. Нещодавно затверджена його штатна структура. Поки що починаємо з невеликої кількості людей».
На цих фахівців покладатиметься особлива надія. Вони, зокрема, мають сформувати політику агрострахування, базу даних, продовжити розробку страхових продуктів.
Для більшості учасників ринку і виробників сільськогосподарської продукції, наголосила Олена Ковальова, критично важливим є питання, пов’язане з доступністю страхових продуктів. Йдеться про державну підтримку агрострахування шляхом субсидування (здешевлення) страхових платежів. Наразі розроблені стандартні страхові продукти передбачають страхування від погодних ризиків. Розробка ж програм із страхування цін та доходів – це те, до чого Україна може прямувати.
