Досвід безробіття для тридцятидворічного мешканця селища Олександрівки Владислава Комірного був не новим.

«Хтось намагається самотужки знайти роботу, хтось звертається до служби зайнятості. Я розумів, що в селищі знайти роботу нелегко. Тож, не роздумуючи, звернувся до Олександрівської районної філії обласного центру зайнятості. І не помилився», – згадує колишній безробітний. 

Під час спілкування з кар’єрним радником було з’ясовано, що чоловік хотів би знайти роботу за освітою або суміжними професіями. 

В. Комірний закінчив Харківську академію пожежної безпеки, де навчався за спеціальністю «Пожежна безпека» та здобув кваліфікацію «інспектор державний з пожежного нагляду». Понад сім років працював інспектором державним з пожежного нагляду. 

За словами пана Владислава, він навіть не здогадувався, що упродовж свого професійного життя зустрінеться з проблемою безробіття, адже його професія завжди затребувана. Проте життя непередбачуване. Реорганізація сил цивільного захисту підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій – перше вивільнення. 

Згодом робота в Олександрівській райдержадміністрації, де, попрацювавши п’ять років, йому знову довелося звільнитися – оптимізація райдержадміністрацій та скорочення штатної чисельності працівників у процесі децентралізації влади. 

Звісно, ці процеси вносили у життя Владислава Валерійовича чимало змін. Але він рухався і починав усе спочатку.

Спільно з кар’єрним радником безробітний склав індивідуальний план працевлаштування, врахувавши у ньому і власні можливості, і результати профілювання.

Протягом кількох місяців Владислав відвідав не одне підприємство та пройшов не одну співбесіду з роботодавцем. Пошуки тривали: невдовзі у КЗ «Олександрівське НВО № 2» Олександрівської селищної ради Кропивницького району з’явилася вакансія інженера з охорони праці, яку й запропонували безробітному. Зацікавленість чоловіка не можна було не помітити, тож він, не вагаючись, погодився.

Спілкуючись з безробітним, роботодавець звернув увагу на цілеспрямованість та рівень відповідальності молодого чоловіка, тому запропонував йому роботу.

Сьогодні все позаду: вже місяць Владислав Валерійович працює у територіальній громаді. Він не тільки задоволений своїм робочим місцем, умовами роботи та заробітною платою, а й тим, що має нагоду працювати за суміжним фахом.