Поява будь-якої новели законодавства завжди викликає питання: чи є вона доцільною, чи є кроком уперед на шляху до вдосконалення законодавства?  Вже більше 10 років за цивільним законодавством у нас з’явився новий цивільно-правовий інститут – інститут спадкового договору. Ст.1302 Цивільного кодексу України визначає його таким чином: «За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача».

Часто виникають запитання чим відрізняється спадковий договір від заповіта. Спадковий договір, як і заповіт, покликаний регулювати суспільні відносини, які пов’язані із смертю особи, та виникненням у зв’язку із цим питань розподілу майна, прав та обов’язків, які належали померлому ще за життя. Але підхід до врегулювання даних інститутів принципово різнить їх між собою.

 Спадковий договір, на відміну від заповіту, є завжди двостороннім правочином. Відповідно, участь в його укладенні приймають дві особи, наділені взаємними правами та обов’язками. Саме в силу цієї ознаки спадковий договір не можна скасовувати або змінювати в односторонньому порядку за життя відчужувача, як це має місце при заповіті. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 1307 Цивільного Кодексу заповіт, складений щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним, тобто, пізніше вчинений спадковий договір скасовує заповіт, який йому передує.

У спадковому договорі, на відміну від заповіту, об’єкт, так би мовити, є подвійним: по-перше, як і у заповіті, об’єктом договору є  майно відчужувача, котре передається за договором, а по-друге, об¢єктом є також визначена розпорядженням відчужувача поведінка набувача. Це може бути обов’язок поховати на певних умовах, тощо.

Згідно ст. 1234 ЦК право на заповіт має особа з повною цивільною дієздатністю. Подібного правила щодо суб’єктів спадкового договору законодавець не встановлює. Тобто, укладати спадковий договір може й особа, яка не має повного обсягу дієздатності шляхом його укладення через представника, що діє за довіреністю, або на підставі закону (батьків, опікунів та ін.) 

На відміну від заповіту, який може посвідчуватися, окрім нотаріуса, й іншими особами, встановленими ст. ст. 1251 1252 Цивільним кодексом України ( лікар, капітан судна, командир військової частини, та ін..), така можливість стосовно спадкового договору законом не передбачена, тобто, посвідчувати цей договір може лише нотаріус.

 Крім цього, при посвідченні спадкового договору нотаріус обов’язково визначає обсяг майна, яке передається за договором, оскільки в силу закону він зобов’язаний, зокрема, накласти заборону його відчуження.