До Дня пам’яті жертв голодоморів, який відзначається в Україні щороку в четверту суботу листопада, у Кропивницькому художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна презентував виставку малюнків учнів  художньої школи імені О.О.Осмьоркіна «Скорботний голос минулого». Виставка влаштована в рамках арт-проєкту «Галерея дитячого мистецтва» за ініціативи заступниці директора художньої школи  Тетяни Бондарь, повідомила директорка музею Віта Чернова. 

Експозицію складають тридцять два малюнка учнів 1-4 класів, віком від 10 до 15 років, виконаних гуашшю, аквареллю, графітним олівцем, лінером, маркером в 2023-2024 навчальному році під керівництвом викладачів: Дар’ї Алєксєєнко,  Ірини Зантарії, Юлії Захар’їної, Любові Кир’янової, Олександра Кривка, Олександри Кузнєцової, Поліни Одуд, Романа Ткаченка та директорки школи Ганни Тимофієнко. У кожному малюнку відчувається біль, співчуття та глибоке усвідомлення значення трагічних подій в історії українського народу. 

Складовою виставки є тематична інсталяція, розміщена на меморіальному столику з будинку Паученка-Осмьоркіна. Пшеничні колоски у глиняному глечику – як символ сумнозвісного закону «про п’ять колосків», що став передвісником Голодомору, вишита сорочка – як образ загиблих українців, книга пам’яті жертв голодомору Кіровоградської області та свічка, вогонь якої нагадує про важливість збереження та вшанування пам’яті людських життів, які Україна втратила через Голодомор 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. 

Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. За менш, ніж календарний рік 1932–1933, в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв. Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. Найбільше постраждали регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині. У 2006 році Законом України Голодомор визнаний геноцидом українського народу. 

Як зазначається в інформаційних матеріалах Українського інституту національної пам’яті: «Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Сучасна російсько-українська  війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю. Складовими геноцидної політики РФ проти України стали терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей). В умовах нинішньої війни за незалежність наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору». 

Під час відкриття виставки учні та викладачі художньої школи, музейні співробітники вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв голодоморів і воїнів Збройних Сил України, які віддали своє життя за те, щоб ми могли жити, працювати і навчатися. Мистецький захід став виявом нашої скорботи і віри в майбутнє України. Запрошуємо завітати до музею та ознайомитися з виставкою дитячих малюнків «Скорботний голос минулого», яка є свідченням того, що ми, живі, пам’ятаємо про загиблих українців.