Впровадження соціального замовлення – це новий, але важливий, досвід для органів місцевої влади та громадських організацій. Наскільки реально вже цього року запровадити соціальне замовлення в регіоні, хто за і проти – про це спілкуємося з експертами, повідомила Вікторія Семененко, PR-менеджер КОВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».
Костянтин Данильченко, виконавчий директор Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД»:
«Довгий час у подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу та фінансуванні різних заходів, а в основному, це заходи соціального супроводу, догляду, підтримки та профілактики - велику роль відігравав Глобальний фонд. Однак Глобальний фонд не буде здійснювати фінансування постійно, про що він не раз зазначав. Тому в обласній програмі з ВІЛ/СНІДу на 2015-2018 роки передбачено план переходу на фінансування цих заходів з обласного бюджету. Держава на національному рівні взяла на себе зобов’язання з фінансування цих заходів, затвердивши національну програму з протидії ВІЛ/СНІДу, а місцева влада Кіровоградщини - на місцевому.
Обласною програмою передбачені заходи соціального супроводу, зокрема, це забезпечення надання соціальних послуг дітям, яких торкнулася епідемія ВІЛ, та забезпечення надання соціальних послуг ВІЛ-інфікованим дорослим за їх особистими зверненнями. Чому важливі заходи соціального супроводу? Тому що медичні працівники надають медичну допомогу, яка полягає у призначенні лікування і безпосередньо самому лікуванні. Однак у зв’язку із стигмою, дискримінацією, тяжким матеріальним становищем людей, яких торкнулася епідемія ВІЛ/СНІДу, такі люди «зникають» і не приходять у СНІД-центр за лікуванням. У цьому напрямку працює наша організація. Ми консультуємо клієнтів щодо особливостей хвороби, призначення АРТ, допомагаємо у проходженні аналізів, в оформленні інвалідності, надаємо представництво інтересів, сприяємо в отриманні ліків цим пацієнтам, адже деякі з них живуть у віддалених районах, не у всіх є змога приїхати і отримати ліки.
Глобальний фонд зараз не фінансує дитячий напрямок, тому наша організація здійснює роботу в цьому напрямку на волонтерських засадах. Але для отримання якісних результатів ми хочемо, щоб місцева влада фінансувала ці заходи. Адже саме від цього залежить якість життя ВІЛ-позитивних людей.
У квітні 2017 року ми проводили робочу зустріч та маємо домовленість про співпрацю і спільне бачення цього питання із центром СНІДу та головним лікарем Галиною Божок, директором департаментом охорони здоров’я Олегом Рибальченком, заступником голови облдержадміністрації Сергієм Коваленком. Важливим є те, щоб ці домовленості переросли в конкретні дії, а пацієнти отримали послуги. Тут важлива відповідальність місцевої влади щодо подолання епідемії, забезпечення якісного життя дітей, яких торкнулася епідемія ВІЛ.
У Львові і Сумах місцева влада уже фінансує такі заходи через закупівлю соціальних послуг. Можливо, це надихне нашу владу взяти на себе зобов’язання. Соціальний супровід – це місточок, який допомагає не втрачати зв'язок з цими людьми і забезпечити безперервність їхнього лікування, високу якість життя та зупинення епідемії ВІЛ/СНІДу».
Олег Рибальченко, директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації:
«Чи ми потребуємо соціального замовлення? Зараз воно не запроваджене у системі, оскільки ми не надаємо загальний спектр послуг. Ми – виключно у рамках законодавства надаємо лише медичні послуги. Але працівники, які займаються цим питанням, розуміють, що не можна від’єднати соціальний супровід, оскільки це - якість надання будь-якої медичної допомоги. На сьогодні це питання складне і дискусійне. Оскільки всі діючі законодавчі документи для нас – зобов’язують нас надавати виключно медичну допомогу. Мова про соціальне замовлення піднімається вашими громадськими організаціями, яким ми вдячні. Ми зацікавлені у співпраці з громадськими організаціями, оскільки це - єдиний лікувальний процес.
Якщо буде державою замовлятися соціальна складова у вигляді соціальної послуги, то вона повністю завершить процес вже надання лікувальної комплексної допомоги. І таким чином людина, як сприймала медичну допомогу, так і сприйматиме, але з врахуванням соціальної підтримки. А це окремий пласт соціальної допомоги, який не реалізований у медицині, оскільки немає фінансового підґрунтя. Тому сподіваємося, що кошти, які будуть передбачені на надання для тих, хто професіонали, хто правильно розуміється, буде комплексно сприйматися. І правильно буде, що кожен буде займатися своєю справою на одужання і результат окремого пацієнта.
Соціальна послуга вона, безсумнівно, потрібна. Питання у складності. Потрібно розуміти, що сама галузь зараз недофінансована базово у медичній допомозі. Тут не можна розділити пріоритети, що важливіше. Для когось важливіший, можливо, соціальний супровід, а не лише технічні маніпуляції, виконані медичними працівниками, які входять у протокол лікування, а на цьому не завершується ні лікування, ні одужання пацієнта. Але все одно потрібно шукати механізми і фінанси в тому числі, щоб поступово залучати цей елемент, оскільки без нього не можливе повне одужання або сприйняття тієї проблеми і життя в подальшому із виявленням якоїсь хронічної хвороби. І це зрозуміло, оскільки не завершується лікування тільки на спілкуванні чи надані медичної допомоги. Зараз узагалі з’явилася дефініція і є чітке роз’яснення того, що медична послуга - це не лише медична допомога, а весь комплекс заходів і всіх дій медичних і не медичних працівників, які впливають і приводять до одужання чи покращення здоров’я самого пацієнта. Тому, безумовно, ми не можемо не підтримувати, розуміючи, що сприйняття галузі охорони здоров’я йде на результат.
Людина продовжує життя із своєю хворобою, їй потрібен супровід. І не завжди підготовлені медичні працівники. І взагалі, це не функція медичних працівників, а соціальних, які мають бути кваліфіковано-навчені, які повинні продовжувати надавати соціальну підтримку, соціальну послугу, яка досить різноманітна і досить важлива.
