Професійний шлях кожної людини формується по-різному: хтось роками працює за одним фахом, а хтось наважується змінити напрям і відкрити для себе нову справу. Для Яни Матненко таким рішенням стало опанування професії електрогазозварника – справи, яка поєднала її інтерес до техніки, прагнення до розвитку та бажання бути корисною.

Ще з дитинства Яну цікавила техніка та робота з металом. За освітою вона інженер-технік, тому завжди мала схильність до технічних спеціальностей. Ідея опанувати професію електрогазозварника з’явилася після розмови зі знайомою, яка запропонувала пройти відповідне навчання за сприяння Державної служби зайнятості. Довго не вагаючись, жінка звернулася до Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості, де дізналася умови навчання.

Спочатку рідні поставилися до рішення Яни із подивом. Для них було незвично, що жінка захотіла працювати у сфері, яку у суспільствітрадиційновважають «чоловічою». Близькі хвилювалися, чи зможе вона реалізувати себе у цій професії. Однак із часом сумніви змінилися підтримкою.

«Для мене навчання стало не лише можливістю професійного розвитку, а й способом бути корисною країні. Зараз, коли багато чоловіків мобілізовані, роботодавці потребують нових фахівців, і жінки ними можуть стати, щоб у  подальшому долучитися до відбудови держави», – розповідає Яна.

Навчанняна базі Центральноукраїнського вищого професійного училища ім. М. Федоровського дозволило не лише здобути нові знання та навички, а й переконатися, що зробила правильний вибір.

Сьогодні жінка проходить виробничу практику на підприємстві. У відділі кадрів зраділи, що до них прийшла дівчина-зварювальниця. Це додало їй ще більшої впевненості у власному виборі.

Сама ж Яна зізнається: найскладніше у професії – постійно зберігати концентрацію, адже від уважності залежить якість роботи. Вона навчилася прислухатися до себе, робити паузи та відновлювати сили, щоб повертатися до роботи максимально зосередженою.

На її думку, жінки можуть привнести у професію не менше уважності до деталей та акуратності ніж чоловіки.

«Мені подобається, коли шов виходить рівним і охайним. Можливо, це не головне з технічної точки зору, але я вважаю, що навіть у такій роботі важлива естетика та якісний результат», – говорить вона.

Попри труднощі, Яну надихає те, що вона щиро любить свою справу. Кожне нове завдання для неї – це виклик і водночас можливість удосконалювати свої навички.

Під час навчання за професієювона почала більше цікавитися зварюванням, читати професійну літературу, вивчати нові технології та розвиватися у вибраному напрямку.

Історія Яни Матненко – це приклад того, що професія не має гендеру. Якщо людина має бажання навчатися, працювати та вдосконалюватися, вона здатна реалізувати себе у будь-якій сфері, руйнуючи застарілі стереотипи власним прикладом.