Сергій Тримбач. Відомий український кінознавець, сценарист, літератор. Лауреат Державної премії імені Довженка та журналістської премії імені Джеймса Мейса. Інтелектуал, майстер слова, артист. У своїх мем-сторіях він дотепно зауважує: «Хороший письменник – це актор із власним міні-театром». І, здається, саме так він і живе – граючи, переконуючи і надихаючи.
До виступу перед земляками Сергія Тримбача запросили ми – Обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського.
Хто як не провідний інформаційно-культурний осередок повинен знайомити громаду з видатними краянами? Бібліотечний You-Tube-канал вже вважається джерелом інтелектуального контенту області, на який щороку додається близько двох тисяч відео, зокрема з краєзнавства. А серед стратегічних напрямків розвитку бібліотеки є й той, що стосується збереження культурної спадщини. Але хто сказав, що спадщина –лише те, що було багато років тому? Вона формується тут і зараз. Нами усіма.
Ця зустріч стала початком офіційного святкування 75-річного ювілею Сергія Тримбача. У фейсбучному дописі пан Сергій назвав день у Кропивницькому – днем щастяпосеред війни. Впевнені, так його відчув не лише Сергій Васильович, а й усі, хто прийшов на живе, щире, душевне спілкування. Говорили про кіно вчора, сьогодні й завтра, про таланти і талани, про мужність митця і громадянина.
Сергій Тримбач – знаний дослідник спадщини Олександра Довженка. Як слушно зауважив модератор заходу, доктор філологічних наук Сергій Михида, «більше про Довженка не знає ніхто ні в Україні, ні поза нею». У своїх працях і виступах Сергій Тримбачаналізує, як радянська пропаганда перетворила живу людину на офіційний міф, і як цей міф розкодовувати. Він знімає блиск бронзи, показуючи Довженка не як ікону, а як людину, що сумнівалася й боролася.
Говорили не півтори години, а набагато більше, і зупинятись бажання не було. Запис події вже можна подивитись за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vjc-y3Llh6I.
Ми вдячні Сергію Тримбачу за теплу оцінку діяльності бібліотеки у кінопросторі. Уже понад тридцять років у Чижевського діє власний кінозал. Завдяки платформі «Кіноклуб. Всеукраїнська мережа» городяни можуть легально й безкоштовно дивитися світові артхаусні, фестивальні та українські фільми на великому екрані. Такий формат мають лише кілька бібліотек в Україні.
Це справді привід для гордості.Кіно – синкретичне, синтетичне і синергетичне мистецтво, що впливає на нас й наше життя більше, ніж ми усвідомлюємо. Кінознавець називає його засобом рефлексії історичних подій, від якого залежить подальша трансформація суспільства. Але це інша глибока тема, яку ми будемо раді обговоритина нових зустрічах.
Після візиту до Кропивницького Сергій Васильович написав, що інтенсивність культурного життя міста «доволі високого ґатунку». Приємно це чути, бо книгозбірня справді працює над тим, щоб бути осередком культури. В бібліотеці виступали Юрій Андрухович, Ксенія Заставська, Руслан Горовий, Степан Процюк, Ірина Сікорська, Ольга Сухомлинська, Олександр Жовна, Ірина Валявко,Дзвінка Матіяш та інші відомі й видатні українці.
Окремо згадаємо Анатолія Пивовара – історика, який відкрив для науки Задніпров’я і чий архіважливий доробок книгозбірня як інтелектуальний центр громади взялася популяризувати. Кожен із них додав свою ноту у звучання нашого творчого простору.
А ще бібліотека – свій дім для земляків: музикантів, поетів і письменників, художників й майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Ми сподіваємось, що й Сергій Тримбач відчує цей простір своїм.
Подаровані ним книги невдовзі поповнять наші фонди, де вже є сучасні, глибокі й яскраві виданняпро феномен українського кіно й ОлександраДовженка без гриму. А ми вже чекаємо його знову, щоб показати рідний край Дмитра Чижевського таЮрія Яновського.
Сергій Васильович наголошує на тому, що культурний фронт не менш важливий, аніж військовий. Ми ж зі свого боку додамо: кіно було, є і буде засобом формування української ідентичності, інструментом самопізнання, правильно користуватись яким і вчить Сергій Тримбач.
