В січні цього року набув чинності Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність», який встановлює нові правила гри у науковому полі. Головна їхня теза: менше науки заради науки, більше науки заради споживача: промисловості, органів державної влади, установ та організацій. Тобто, наукові дослідження повинні стати комерційним товаром. Зрозуміло, передбачені законом новації призведуть до реформування наукової діяльності, напевне, усіх українських вищих навчальних закладів і Кіровоградський національний технічний університет не стане винятком. Які саме зміни слід очікувати вже найближчим часом, розповість проректор з наукової роботи КНТУ, професор Олександр Левченко.
– Філософія нового закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачає перехід від пострадянської системи фінансування науки у вищих навчальних закладах до грантової моделі фінансування, тобто фінансування окремих досліджень. Кошти виділятимуться не на університет, інститут, кафедру, а на розробку конкретних науково-дослідних тем. За таким принципом здійснюється фінансування науково-дослідних робіт в провідних країнах світу. Використання в Україні грантової моделі дозволить забезпечити ефективність використання коштів, що спрямовуються на науково-дослідні, інноваційні проекти. У нашому випадку, університет мусить підвищувати свою (наукову) конкурентоспроможність, щоб мати можливість претендувати на гранти, які виділятимуться на наукові дослідження. Чи будемо ми конкурентоспроможними, залежатиме від нас самих.
За десятки років в КНТУ сформувались певні наукові школи. Дуже важливо, що вони у нас є, оскільки не в кожному університеті існують наукові школи з такими самими традиціями і досягненнями. Але в наш час головне – не стояти на місці, треба постійно розвиватися, відповідати вимогам сьогодення. Тому нам потрібно активізувати діючі наукові школи з такою метою, щоб проводити дослідження за найбільш актуальними темами, які будуть профінансовані в Україні або в країнах ЄС.
Кабінет Міністрів України ще не прийняв постанову з переліком пріоритетних напрямів науково-дослідної діяльності, але вже зараз можна спрогнозувати, що в пріоритетах будуть тематики, пов’язані з оборонним комплексом, захистом інформації, підвищенням рівня національної безпеки нашої держави. Впевнений, ми зможемо виконувати дослідження в межах пріоритетних тем, але, крім цього, потрібно також відповідати вимогам щодо якісного рівня дослідників.
За новим законом, зростає увага до рівня науковців, що претендуватимуть на отримання грантів. Міністерство освіти і науки України хоче наблизити критерії відбору науковців до європейських стандартів, які існують, наприклад, в рамках проекту «Горизонт 2020». Головні вимоги – не вчені звання чи наукові ступені, а публікації у наукометричних базах, показники індексу цитування, рейтинги наукових праць, опублікованих за межами України тощо.
– Але ж наукові напрями, які безпосередньо не пов’язані з оборонною галуззю, матимуть шанси отримати фінансування?
Олександр Левченко: – Кожен науковець зможе знайти свою нішу. Часи, коли займалися наукою як хобі, вже минули. Наука має відповідати сучасним запитам суспільства, економіки, орієнтуватися на процеси, які відбуваються в державі. Так, зараз, наприклад, дуже актуальна тематика відновлення і ремонту машин (для оборонної промисловості): підприємства оборонного комплексу потребують ефективні технології та ноу-хау, які дозволять зекономити кошти і прискорити терміни відновлення військової техніки. Але це не означає, що на інші теми не звертатимуть уваги. Наукові дослідження не військового напряму теж матимуть шанси отримати гранти, якщо наберуть високі рейтинги, тобто будуть відповідати вимогам щодо актуальності тематики та рівня дослідників.
– Хто і як буде визначати рейтинги, розподілятиме фінансування? Наскільки складно науковцям регіонального університету отримати гранти?
Олександр Левченко: – Законом передбачено створення двох інституцій: Національної ради з питань розвитку науки і технологій та Національного фонду досліджень.
Національна рада з питань розвитку науки і технологій при Кабінеті Міністрів складатиметься з двох комітетів: наукового та адміністративного. До наукового комітету входитимуть провідні вчені, які є мають визнані наукові здобутки; до адміністративного – представники центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук, територіальних управлінь та відомств, які займаються питаннями розвитку науки. Головне завдання Нацради з питань розвитку науки і технологій – формування державної політики у сфері наукових досліджень. Національна рада вироблятиме пропозиції щодо основ державної наукової політики і аналізуватиме, як ця політика здійснюється, також вона визначатиме пріоритетні напрями досліджень з точки зору національних інтересів України, на яких має бути зосереджено максимальну підтримку.
Національний фонд досліджень повинен забезпечувати фінансування пріоритетних досліджень. Робота Фонду буде побудована на грантовій основі: кошти виділятимуться на проведення певних наукових досліджень і розробок; симпозіумів, конференцій з важливих питань; поліпшення матеріальної бази лабораторій, де проводяться ключові дослідження та інше. (В тексті Закону наведено повний перелік напрямів діяльності Фонду – прим.)
Спочатку групи експертів-фахівців оцінюватимуть наукові проекти, нараховуючи певні бали. Потім найбільш рейтингові проекти отримають фінансування.
Раніше держбюджетне фінансування наукової діяльності здійснювалось за іншими принципами. Міністерство намагалось виділяти фінансування усім закладам, де є традиційні наукові школи, доктори наук, професори. Хоч по-трішки, але всім, щоб підтримати університетську науку хоча б на мінімальному рівні виживання. Зараз все змінюється: фінансування отримуватимуть найбільш конкурентоспроможні наукові школи. Тому ми маємо чітко розуміти критерії відбору наукових проектів (до речі, вимоги майже аналогічні до вимог багатьох європейських фондів, що фінансують наукові дослідження) і працювати у напрямку відповідності цим критеріям.
Звичайно, є київські, харківські, львівські вищі навчальні заклади, де працюють відомі вчені з високими рейтингами наукометричних баз, які мають кращі лабораторні бази та фінансові можливості. Конкурувати з ними нам буде досить складно. Але не неможливо. Все залежатиме від нас самих: наскільки високі оцінки зможуть набрати наші наукові проекти. Фінансування наукових досліджень здійснюватиметься в залежності від отриманого рейтингу, а не від місця роботи науковців.
При належному рівні виконання всіх умов, представники регіональних університетів також матимуть шанси отримати гранти Національного фонду досліджень. Наприклад, в цьому році науковець нашого університету, професор Геннадій Філімоніхін подавав заявку на конкурс, набрав 65 балів (максимальний показник в тій групі проектів становив 73 бали) і отримав фінансування на три роки досліджень. Крім цього, університет захистив пролонгацію фінансування по п’ятьом науковим проектам, які вже знаходяться в роботі. Таким чином, зараз університет виконує шість наукових досліджень, що фінансуються з держбюджету.
Також ми маємо певну кількість наукових проектів, які виконуються на договірних засадах. За останній рік нам вдалось збільшити обсяги фінансування за такими дослідженнями в 2,5 рази! Незважаючи на кризові явища в економіці, ми відреагували на потреби міста, області, знайшли замовників, отримали необхідні контракти, що безпосередньо відобразилось на обсягах фінансування наукових тем. Збільшення бюджету контрактних наукових досліджень на 250% протягом одного року – дуже важливий показник.
– І можна припустити, що новий закон надаватиме університетській науці більше можливостей заробляти?
Олександр Левченко: – Перше за все, цей Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» має змінити відношення до наукової діяльності. Раніше у нас наука розглядалась більше як хобі, у той час, коли в багатьох західних країнах наукові дослідження – це один з інструментів заробляння коштів. Цей Закон направлений на комерціалізацію науки, як на заході.
Університети тепер мають право входити до господарських товариств, використовуючи власний інтелектуальний продукт: патенти, ноу-хау в якості внеску до статутного капіталу. Наприклад, якщо підприємець зацікавився нашою розробкою і готовий до практичного впровадження, він може профінансувати придбання обладнання, устаткування, початкові виробничі витрати, а університет передає підприємству на договірних умовах свою інтелектуальну власність. Закон дозволяє створювати такі структури.
Вищі навчальні заклади отримали право створювати у своїй структурі окремі наукові підрозділи, по-друге, всі викладачі, доценти, професори освітніх університетів, після проходження певної атестації, можуть отримати статус наукового працівника. А вже для наукових працівників Закон передбачає додаткові соціальні гарантії: наприклад, збереження зарплати за основним місцем роботи протягом наукового відрядження чи стажування за кордоном (у різних випадках тривалість відрядження може сягати до трьох місяців, тривалість наукового стажування – до двох років); можливості отримання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла та інше.
Ці та інші норми дозволять підвищити зацікавленість та мотивацію науковців, у тому числі зацікавить молодь будувати кар’єру науковців. Університети мають займатися не лише навчанням студентів, а й наукою, тим більш, вони пов’язані одне з одним. Неможливо без науки забезпечити високий рівень якості знань студентів.
Закон «Про вищу освіту» 2014 року встановив значне зменшення навантаження на викладачів ВНЗ, для того, щоб вивільнити більше часу для наукової роботи. Зараз закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначає механізми фінансування наукових досліджень, надає університетам та науковцям набагато більше прав і можливостей заробляти кошти. Дійсно, науковці отримують широкі можливості подавати свої проекти на гранти як в Україні, так і за кордоном. Головне – постійно працювати над собою, вдосконалюватися, підвищувати власний рівень і не здаватися, якщо вашу заявку на грант було відхилено. Не вийшло цього разу, – працюйте далі, подаватися на гранти можна скільки завгодно багато разів. Немає нічного неможливого. Я знаю це з власного досвіду, як людина, яка свого часу вигравала міжнародні гранти. Потрібно лише чітко усвідомлювати власну мету, системно працювати над реалізацією намічених цілей і ніколи не зупинятися. Зі свого боку можу пообіцяти всіляку допомогу молодим науковцям нашого університету, які прагнутимуть подавати свої наукові проекти на здобуття грантів.
