Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ( стаття 1216 ЦК). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою ( стаття 1220 ЦК). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.
Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.
Спадкоємець, який помер хоч і через декілька годин після спадкодавця, але на наступну добу, не вважається померлим з ним одночасно і у нього виникає право на спадщину.
Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого.
Факт смерті громадянина і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану.
Свідоцтва про смерть на території України видаються відділами реєстрації актів цивільного стану відповідних головних управлінь юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, виконавчими органами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад (стаття 18 Закону України "Про органи реєстрації актів громадянського стану ").
Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених за межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови їх легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції від 18 жовтня 2000 року N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 22 листопада 2007 року N 1154/5 (далі-Правила), реєстрація смерті провадиться в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа, або за місцем поховання. Смерть особи, яка померла в дорозі (у потягу, у літаку та ін.), може бути зареєстрована в найближчому органі реєстрації актів цивільного стану ( пункт 3 глави 2 розділу III Правил). Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, а також факту смерті, установленого в судовому порядку, провадиться відділами реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника ( пункт 4 глави 2 розділу III Правил). Реєстрація смерті осіб, які померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи утримувалися або відбували покарання, провадиться відділами реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи ( пункт 8 глави 2 розділу III Правил).
