Волонтери та журналісти Кіровоградщини, як і в Україні загалом, самостійно вчилися співпрацювати один з одним. Виникало багато запитань і проблем, які вони вирішували так, як їм підказувала інтуїція, а згодом і досвід. Однак, багато моментів досі залишаються не зрозумілими. Тож поспілкуватися один з одним, поставити запитання, вони мали можливість під час тренінгу «Боротьба зі страхами, панічними настроями, тривожними очікуваннями. Налагодження співпраці зі ЗМІ; етичні питання: як варто інформувати, щоб не завдати шкоди», який днями відбувся в Кіровограді.
В Кіровоградському прес-клубі з журналістами та волонтерами працювали Олег Покальчук, який є соціальним психологом, радником Міністерства оборони, письменником, публіцистом, автором публікацій у «Дзеркалі тижня», «Новому времени», сайті LB («Лівий берег») та Світлана Єременко, яка є медіа експертом, керівником проекту з моніторингу регіональних ЗМІ, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.
Так, Олег Покальчук на початку тренінгу розповів, що чим ближче до лінії фронту, тим більший акцент робиться на безпеку журналістів та волонтерів, на боротьбу зі страхами.
«Журналістика орієнтується на подразнення, як правило, неприємне. Або на страх. Так все влаштовано. Приміром, заголовок має вас налякати, щоб ви подивилися, що там далі. А всякий тиск він не дружній, особливо той, що виходить з вашого телевізора, розповів Олег Покальчук. – Ситуація так побудована, щоб ви відчували загрозу. Чим страшніший заголовок, тим більше ви дивитиметеся або читатимете, бо ваш мозок працює на те, щоб ви знали, що на вас чекає і могли з цим боротися».
Олег Покальчук також звернув увагу на те, як на стрес реагує тіло людини, на хімічному рівні:
«Будь-який стрес – це напруження. Наприклад, фраза «ледь не помер від щастя», теж є правдивою, адже і таке буває. Тіло однаково реагує і на велику радість, і на страх. Це сукупність різних переживань. Взаємодія нашої психіки та свідомості зі страхом, породжують неприємні психологічні стани. Коли людина боїться, у неї є три варіанти дій: нападати, тікати або захищатися. І боятися – це нормально для кожного, адже нічого не бояться тільки покійники. Питання тільки в тому, як людина до цього ставиться. Не можна соромитися того, що відбувається під час страху. Піт, сльози, прискорене серцебиття – це нормальна реакція організму. Ви не можете цього контролювати».
Олег Покальчук розповідав багато цікавого і про реакції на страх. Відбувається заперечення, витіснення, заміщення або перенос на щось інше. Такий захист організму, у кожного свій.
«Часто із середини ми бачимо себе іншими, ніж є насправді. Чим більша ця розбіжність, в якісь мірі, вона починає бути клінічною. А так це просто розбіжність, з якою можна впоратися», - додав Олег Покальчук.
Він також додав: «Чим комфортніша обстановка, тим легше пережити стрес».
За словами Олега Покальчука, щось міняти можна тільки знаходячись в середині, а не зовні. Тож, коли комусь, наприклад, не подобається хід війни і він нарікає, то мусить їхати туди і щось змінювати. А якщо хтось лякається того, про що розповідають з телевізора, то варто виглянути у вікно і подивитися, чи є це насправді. Якщо немає, то сприймати це просто, як інформацію, не панікувати.
«Люди, які пройшли війну, хочуть сприймати реальність у знайомих кольорах. Для них пріоритетний той рівень життя, який допоміг їм вижити. Все, що поза цим, їх дратує. Це я кажу про дратівливість військових на мирних територіях. Людям, які приходять з фронту, здається, що вони є носіями нової етики відношення між людьми. Так виникає конфлікт інтересів», - додав Олег Покальчук.
В другій половині тренінгу Світлана Єременко дала журналістам практичні поради, поділилася досвідом та розповіла, наскільки важливо коректно писати матеріали, знімати відео, аби нікому не зашкодити, ні учасникам матеріалів, ні глядачам і читачам. Вона наголосила на тому, що ця грань дуже тонка і її треба відчувати завжди.
