Днями довелось автору цієї статті взяти участь у екскурсії до дендропарку «Веселі Боковеньки» у складі незвичайної групи. Більше половини її складу становили ВПО – вимушені переселенці. І, як з'ясувалось, дивних уявлень про Кіровоградщину у них – не менше ніж у нас з вами про них.
Є таке слово – «стереотип». Якщо не вдаватися у псіхологічні подробиці, коротко його значення можна визначити, як певне ставлення до людей, яке ми самі собі придумали, спираючись на попередній досвід, або отриману від інших інформацію.
Так ми, наприклад, уявляємо собі якусь середньостатистичну бабусю біля під’їзду, яка знає все про всіх і охоче ділиться цією інформацією. Але ж стереотипи дуже часто грають з нами у пагані ігри. Все залежить від того, звідки ми взяли ті чі інші уявлення, і наскільки вони відповідають кожній конкретній людині.
Такий термін, як ВПО (внутрішньо переміщені особи) викликає у пересічного кіровоградця купу різних стереотипів. Але цього разу не про них. Самі ВПО кажуть про те, що до приїзду сюди багато хто з них нічогісінько не знав про наш край. Поспілкувавшись з деякими з них під час екскурсії, можу презентувати 3 найрозповсюдженіших хибних стереотипів про Кіровоградщину, що панували серед ВПО.
Міф 1: “Аграрна імперія”, або самі села
Про цей міф варто говорити, звичайно, не лише в ракурсі переселенців, а в контексті всієї України. Адже традиційні новини про те, що змолотили/надоїли/переробили ще з радянських часів, чомусь не залишають місця іншим активностям, що є на Кіровоградщині.
Володимир (переїхав до Кіровограда минулого літа): “Дуже здивувався, коли знайшов вакансію у місцевій IT-компанії. Здивувався вдруге, коли зняв житло, а з вікна там видно шахту. Про Кіровоград до переїзду не знав нічого.”
Міф 2: Все що не села, тут з’явилось за часів Радянського Союзу.
Не будемо занурюватись у причини таких уявлень, але зазначимо, що про те, що Кіровоград (Бобринець, Олександрія тощо) мали цікаву історію і дали Україні і світу купу відомих людей, не всім кіровоградцям відомо. Що вже казати про тих, хто і про область знав у кращому випадку з відомостей у атласі автомобільних доріг.
Юлія (у Кіровограді мешкає майже рік): “Дуже люблю вірші Тарковського. Була дуже здивована, коли потрапила на Хутрі Надія і почула прізвище Тарковська від екскурсовода. Перепитала і була дуже вражена. І далі, під час екскурсії дивувалась, звідки тут стільки відомих людей.”
Міф 3: Тут всі проти російськомовних
Одразу кілька учасників екскурсії говорили мені, що боялись, що потраплять “лігво бандерівців”. Майже всі заспокоїлись, коли до них звертались російською мовою у транспорті, магазині або ще десь.
Звичайно, так думають далеко не всі переселенці. Але ж давайте скажемо собі чесно, що і “приймаюча” сторона охоче вірить в те, що серед переселенців – самі нероби і кримінальні елементи, які охоче вітатимуть “рускій мір” або навпаки, мають море грошей і здатні заплатити величезну ціну, наприклад, за квартиру. Щодо останнього, до речі, можу сказати, що мали деякі з ВПЛ ще один стереотип, про гостинність мешканців центральної України. Проте після того, як кілька разів отримали відмову здати житло в оренду, цього стереотипу вони позбулися.
“Не всі такі!” – скажете ви і будете дуже праві. Адже і вони – не всі такі. Просто треба пам’ятати, що серед більше ніж мільйона переселенців є всякі. І ті, хто нам не подобається, такі зовсім не через те, де вони народились і якою мовою розмовляють.
Автор дякує за можливість поспілкуватися із ВПЛ під час спільної екскурсії в рамках проекту «Культурний центр: інтеграція ВПЛ в соціальне життя Кіровоградщини» - партнеського проекту до «Від руйнування до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві», що реалізується Інститутом з міжународного співробітництва німецької асоціації народных университетов (DVV International) та Інформаційно- дослідницьким центром «Інтеграція і розвиток» за підтримки Міністерства іноземних справ Німеччини.
