Дмитро Васильович чекав гостей вдома, в селі Хмельовому Маловисківського району. З цієї нагоди навіть одягнув бойові нагороди. Зізнається, що найдорожчим подарунком для нього є увага та турбота, а от начальника УМВС зустрічає у себе вдома за усі роки вперше.

Коли почалася війна, Дмитру Шатьосі виповнилося лише 16 років. Він добре пам’ятає, як на початку виїхав до Одеси, потім до Угорщини, де велися бої, і звідти дійшов аж до Чехословаччини. Ще молодим, зовсім дитиною, пліч-о-пліч із старшими бойовими побратимами хоробро і відважно боровся за те, аби разом здобути Перемогу.

Після війни повернувся до рідного села та влаштувався на роботу, однак згодом змінив її, вступивши на службу до міліції.

Більше ніж за два десятиліття служби він лише рік працював дільничним, а вже потім обрав для себе карний розшук, де й прослужив до виходу на пенсію.

Про свою роботу згадує з гордістю і пишається тим, що у непростий повоєнний час зміг бути опорою для жителів району.

Напередодні свята фронтовик у піднесеному настрої отримав привітання відт.в.о. начальника УМВС в області Миколи Павленка.

Головний міліціонер області побажав колезі-розшуковцю у відставці міцного здоров’я, довгих років життя та мирного неба над головою, а також привітав з отриманням почесного звання «підполковник міліції».

До святкових вітань також додалися грошова премія та кошик з гостинцями.

- Ми робитимемо все можливе для того, аби ветерани-фронтовики відчували нашу вдячність, повагу і турботу про себе, – зазначив полковник Павленко. - Про велич здобутої ними Перемоги повинні пам’ятати люди усіх поколінь. Наші сивочолі солдати, без перебільшення, гордість української нації, символ незламності духу та мужності. Приклад для усіх нас, бо вони Переможці, – сказав він.

СЗГ УМВС України в Кіровоградській області