Обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського та Державний архів Кіровоградської області започаткували новий історико-культурний проєкт «Відомі і невідомі факти з історії Центральноукраїнського регіону».

Першу відеолекцію з циклу «Історія нашого краю в історіях» провідний співробітник держархіву та краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Вадим Колєчкін присвятив почесному громадянину Кіровограда Трифону Гуляницькому.

Уродженець Єлисаветграда Трифон Гуляницький з 14 років працював в ливарному цеху заводу Ельворті. Згідно його автобіографії, з 1892 року він брав участь у соціал-демократичному русі, хоча сторонні свідки казали про його участь у діяльності партії соціалістів-революціонерів. 1904 року його мобілізували до армії і відправили на російсько-японську війну, звідки через два роки він дезертирував.

Після цього Гуляницький працював на заводах Миколаєва, Одеси, Києва та Харкова. Одночасно він продовжував революційну діяльність. 

Майже сорокарічним Трифон Гуляницький потрапив на фронти Першої світової, 1917-го повернувся до рідного міста та приєднався до більшовиків. Але єлисаветградці більше симпатизували есерам та меншовикам, що мали більшість у міському зібранні.

У грудні 1917 року під тиском більшовицького керівництва єлисаветградські більшовики вирішили встановити у місті радянську владу. Головним супротивником їх був українізований гарнізон міста. Ним керував український есер Василь Акацатов, який також виконував обов’язки командира Єлисаветградського кавалерійського училища. 

Гуляницький приклав руку до приїзду в Єлисаветград великої кількості більшовиків і їхніх симпатиків, та їх озброєння. В січні 1918-го між УНРівцями та більшовицькими загонами відбулися перші сутички. 

 «Якби на допомогу Гуляницькому не прийшли анархісти з загону Марусі Нікіфорової, подолати опір українців було б набагато складніше», - розповів Вадим Колєчкін.

Цікаво, що інші відомі тоді більшовики заперечували вагому роль Гуляницького в більшовицькому перевороті. Тим не менш, товариш в подальшому проявив себе так, що до Другої світової ім’я Гуляницького носили село і одна з трудових шкіл Первомайського району Одеської області.

1928 року при сумнівних обставинах Гуляницький отримав Орден Червоного Прапора, що викликало скандал в середовищі колишніх партизанів і червоногвардійців Зінов’євська і вилізло боком архіваріусу Родіонову, який допомагав Трифону Гуляницькому в цій афері. Щасливчику-орденоносцю вдалося навіть уникнути партійних чисток та репресій. У статусі персонального пенсіонера від дожив до початку війни з Гітлером. 

Йому разом з іншими червоними партизанами доручили сформувати підпільний рух в області, але Трифон Гуляницький втік в глибокий тил. Після визволення він повернувся у Кіровоград, де спокійно дожив до 84 років, встигнувши надиктувати мемуари. Через вісім років Трифона Гуляницького як людину, яка багато зробила для встановлення радянської влади в місті, обрали почесним громадянином Кіровограда. 

Як зазначив Вадим Колєчкін, таких людей, як Гуляницький, називали політичними авантюристами, для яких головним важелем діяльності була матеріальна вигода. 

Більше подробиць з життя почесного громадянина Кіровограда Трифона Гуляницького дізнаєтесь, перейшовши за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=4GymounhTT4