Сьогодні, 15 листопада, відбулася прес-конференція представників громади села Вищі Верещаки, Олександрівського району, які розпочали боротьбу за збереження сільської школи.  

Як заявляють активісти, 22 червня 2016 року місцева районна рада прийняла рішення №75, згідно з яким було створене Красносільське НВО, а також припинено юридичну діяльність Вищеверещаківського НВК. 

Обурені жителі села направили численні звернення до правоохоронних органів та посадових осіб району та області з проханням допомогти зберегти їх школу. Проте, окрім відписок і тотального нерозуміння проблеми селяни, так нічого й не отримали. 

18 серпня 2016 року правозахисник Павло Дейнеко, спільно з представниками ініціативної групи села подали позовну заяву до Олександрівського районного суду про визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення районної ради. 7 листопада відбулося перше слухання справи.

Громада заявляє, що не зупиниться і боротиметься за збереження школи всіма доступними способами. 

Так, під час прес-конференції Анатолій Каракоць, громадський активіст, депутат Вищеверещаківської сільської ради, член ініціативної групи розповів:

«Ще з весни в селі та районі були розмови про реформу в сфері освіти. Але нічого толком ніхто не пояснював. Ми почули, що 22 червня відбудеться сесія райради, на якій розглядатимуть проект рішення щодо ліквідації нашої школи. Казали, нібито будуть створювати навчальні округи, а нашу школу зроблять філією. Крім того, що все буде добре і не переживайте, ніякої конкретики ми не чули. І депутати проголосували за таке рішення, хоча ми сподівалися, що не проголосують. Потім відбулася сесія сільської ради, на яку ми винесли питання про закриття школи. Запитали в сільського голови, чи може він щось пояснити, але той сказав, що нічого не знає. Тож, на цій сесії ми вирішили зібрати збори села. На збори прийшли 245 людей, це більша половина села. Сільський голова попереджав голову району, що у нас відбуватимуться збори з цього питання, але приїхав лише новопризначений директор нашої філії. На зборах ми прийняли одноголосне рішення і звернулися до райради з проханням залишити нам школу. Копію уього рішення також направили в обласну раду та прокуратуру. Нам відповіли, що все в рамках законодавства. У серпні до нас приїхав голова райради. Але з його слів ми нічого не зрозуміли, окрім того, що все відбувається заради покрашення якості навчання та економії коштів. Але ж нашої думки ніхто не питався. А ми точно знаємо, що будь-яка реформа для села обертається зменшенням кількості населення. Голова районної ради, пан Гончаренко, до кінця зустрічі не досидів і, фактично, втік. Тож, у нас не було іншого виходу, як звернутися в суд. Всі витрати взяла на себе громада. Коли почали готуватися до суду, випливли неприємні речі. Наприклад, як з’ясувалося, новостворена філія не є юридичною особою, а для того, щоб її закрити достатньо наказу директора. Інша справа – школа, яка є юридичною одиницею».

Продовження читайте тут.