Сьогодні, 15 листопада, відбулася прес-конференція представників громади села Вищі Верещаки, Олександрівського району, які розпочали боротьбу за збереження сільської школи.  

Як заявляють активісти, 22 червня 2016 року місцева районна рада прийняла рішення №75, згідно з яким було створене Красносільське НВО, а також припинено юридичну діяльність Вищеверещаківського НВК. 

Обурені жителі села направили численні звернення до правоохоронних органів та посадових осіб району та області з проханням допомогти зберегти їх школу. Проте, окрім відписок і тотального нерозуміння проблеми селяни, так нічого й не отримали. 

18 серпня 2016 року правозахисник Павло Дейнеко, спільно з представниками ініціативної групи села подали позовну заяву до Олександрівського районного суду про визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення районної ради. 7 листопада відбулося перше слухання справи.

Громада заявляє, що не зупиниться і боротиметься за збереження школи всіма доступними способами. 

Так, під час прес-конференції Анатолій Каракоць, громадський активіст, депутат Вищеверещаківської сільської ради, член ініціативної групи розповів:

«Ще з весни в селі та районі були розмови про реформу в сфері освіти. Але нічого толком ніхто не пояснював. Ми почули, що 22 червня відбудеться сесія райради, на якій розглядатимуть проект рішення щодо ліквідації нашої школи. Казали, нібито будуть створювати навчальні округи, а нашу школу зроблять філією. Крім того, що все буде добре і не переживайте, ніякої конкретики ми не чули. І депутати проголосували за таке рішення, хоча ми сподівалися, що не проголосують. Потім відбулася сесія сільської ради, на яку ми винесли питання про закриття школи. Запитали в сільського голови, чи може він щось пояснити, але той сказав, що нічого не знає. Тож, на цій сесії ми вирішили зібрати збори села. На збори прийшли 245 людей, це більша половина села. Сільський голова попереджав голову району, що у нас відбуватимуться збори з цього питання, але приїхав лише новопризначений директор нашої філії. На зборах ми прийняли одноголосне рішення і звернулися до райради з проханням залишити нам школу. Копію уього рішення також направили в обласну раду та прокуратуру. Нам відповіли, що все в рамках законодавства. У серпні до нас приїхав голова райради. Але з його слів ми нічого не зрозуміли, окрім того, що все відбувається заради покрашення якості навчання та економії коштів. Але ж нашої думки ніхто не питався. А ми точно знаємо, що будь-яка реформа для села обертається зменшенням кількості населення. Голова районної ради, пан Гончаренко, до кінця зустрічі не досидів і, фактично, втік. Тож, у нас не було іншого виходу, як звернутися в суд. Всі витрати взяла на себе громада. Коли почали готуватися до суду, випливли неприємні речі. Наприклад, як з’ясувалося, новостворена філія не є юридичною особою, а для того, щоб її закрити достатньо наказу директора. Інша справа – школа, яка є юридичною одиницею».

Олег Гузенко, представник батьків учнів Вищеверещаківської школи, член ініціативної групи додав:

«У мене троє дітей. Мене ця ситуація обурює. Ми нічого не знали про цю реформу. Я особисто уже дізнався по факту, коли її ліквідували. Ніхто не спитав нашої думки. Як житель села, я не зрозумів, які переваги реформи. Вчителі ті самі, матеріальна база та ж сама. Кажуть, що все це буде в майбутньому. Тоді ж навіщо треба було це робити зараз?». 

Іван Корнута, голова профспілкової комісії, депутат Олександрівської районної ради проінформував:

«Я голова профільної комісії, депутат районної ради. Я сам освітянин. 20 років пропрацював у школі, маю досвід роботи, тому можу аналізувати те, що відбувається нині в освітній галузі. Питання освіти назрівало дуже давно, реформи потрібні, бо проблем багато. Інше питання, в який спосіб це робити, щоб безболісно це відчувала громада, діти, батьки, педагоги. А нині це є псевдо реформа, я б її так назвав. Після ЗНО і результатів, які були оголошені, в нашому районі зібрали директорів шкіл і завили, що вчителі недостатньо працюють, мало медалей, діти отримують погані знання. Тож, було вирішено створити п’ять навчально-виховних комплексів, до складу яких увійдуть всі школи району. А заклади освіти, які існують на теперішній час, залишаться, жодну школу не скоротять. Тому більшість депутатів повірили «на слово» і винесли це питання на розгляд сесії. Але, як з’ясувалося, тепер закрити цю школу дуже просто. Тож люди ставлять питання, чи доцільно лишатися в цьому селі? Яка нормальна молода сім’я, дбаючи про перспективу своїх дітей, залишатиметься тут жити. Звісно, вони виїжджатимуть. А у нас в районі і без того одна з найгірших демографічних ситуацій в області. Школи закриються, а села заростуть бур’янами». 

Павло Дейнеко - правозахисник ГО «Українська правозахисна агенція» додав:

«Рішення райради було прийнято з порушенням законодавства. Адже воно мало прийматися з урахуванням думки громади та з метою покращення якості освіти. Громадську думку ніхто не вивчав, інформацію їм ніхто не доносив. Інформація, яка була розміщена на сайті районної ради, не мала зворотної реакції, не обговорювалася. А оскільки на громадських слуханнях люди висловили своє незадоволення рішенням районної ради, ми звернулися до суду. Нині є четверо позивачів – я і троє жителів села. Позицію обласного управління освіти по цьому питанню озвучує районне управління, представники якого у суді наводять аргументи за ліквідацію школи. Ми піднімаємо просте питання, що змінилося і яка доцільність ліквідації цієї школи? І відповіді не отримуємо». 

Наступне судове засідання по цій справі відбудеться 2 грудня. Якщо судові позови представників громади не будуть задоволені і школа залишиться філією, люди готові до радикальних методів – перекриття руху на трасі.