Іван Степанович Мазепа (1639-1709), як видатний політичний і військовий лідер України поступово займає достойне місце у пантеоні українських героїв-борців за Незалежність. На початку XVIII ст. саме за його гетьманування Україна отримала шанс вийти з-під московського впливу. Після поразки в Полтавській битві (1709) гетьман знайшов притулок                           в молдавському князівстві, місті Бендери, що належало Османській імперії, там він і відійшов у засвіти саме 21/22 вересня 1709 року. За матеріалами Вікіпедії Мазепа був згодом перепохований у Галаці (нині Румунія), а через два роки після  руйнування  османами могили гетьмана, козаки перепоховали його тіло.

В сьогоднішній експозиції однієї картини представлена робота Миколи Гнатовича Бондаренка (1914-1999) «Смерть гетьмана Івана Мазепи», 1997-1998. 

Ця робота є однією з тих робіт митця, що переконують в безмежній любові до України, яку автору довелося пронести його через все своє життя, дочекавшись Незалежності української держави. Своєрідною одою цієї події стало написання цілого ряду робіт: «Козацька засідка» (1995), «Ще не вмерла Україна» (1993), «Останні вірші кобзаря» (1989)  та  «Смерть Івана Мазепи» (1997-1998).

На полотні гетьман зображений зовсім кволий, поряд нього найближче оточення відданих йому людей. На передньому плані – літописець гетьмана та невеликий столик на якому знаходиться символ української держави – булава. Робота поступово ілюструє і передає трагічність моменту, художник прагне силою емоцій і фарб передати відчуття великої втрати для української нації.

Художник передає глядачу відчуття доленосної події, коли гетьман роздає останні вказівки, які стали в майбутньому підґрунтям для подальшої боротьби за незалежну українську державу.