16 лютого 2019 року «Зірка» оголосила про зняття з Першої ліги. Проте, на щастя, з кропивницьким клубом не сталося того, що й із більшістю інших клубів, які пройшли подібний шлях – «Зірку» вдалося зберегти, вона «перезавантажилася» через чемпіонат області та нині бере участь у Чемпіонаті України серед аматорів, плануючи повернення на свій колишній рівень.

Про оновлену команду, її виступи та завдання ми попросили розповісти Саміра Гасанова. Він не лише входить у десятку рекордсменів клубу за кількістю проведених матчів і забитих м’ячів у чемпіонатах і кубках України, а й став головним тренером «Зірки» в складний для неї період.

– «Зірка» зимує четвертою на відстані однієї перемоги від зони плей-офф. Як будете готуватися до вирішальної частини чемпіонату?

– Тут треба розуміти специфіку – наша команда укомплектована з трьох груп гравців. Тут є досвідчені місцеві футболісти та кілька гравців із інших областей, які зайняті на основних роботах, а також чоловік шість-сім молодих вихованців «Зірки», кропивницьких хлопців. Хоча ми не зовсім аматорська команда за підходом до справи, а десь «напівлюбительська», навіть при цьому зібрати всіх їх разом – складна справа.

Із юними місцевими футболістами ми регулярно збираємося на щоденні тренування, навіть не припиняли це робити під час перерви. А от зайняті на роботах взимку не можуть брати участь у процесі. До того ж, багато хлопців від нас пішло, команда зазнає оновлення. Через це ми не можемо сказати: «Завтра збираймося, будемо грати на якомусь зимовому турнірі». Наразі готуємося в такому режимі, що я регулярно збираю на тренування молодь «Зірки» плюс юних гравців із випускного класу клубної академії, а досвідчені, в силу можливостей, поєднують основну роботу з виступами в зимових міні-футбольних, футзальних турнірах, хто в яких командах. Таким чином, ми не втрачаємо тонус, хоча й не проводимо загальнокомандні збори.

А вже в лютому місяці почнемо збиратися на контрольні матчі, щоб ближче до відновлення змагань чемпіонату України мати вже сформований оновлений склад. Звичайно, Кропивницький – це не Київ, Дніпро чи Одеса, у нас гравців не так багато, щоб легко доукомплектовуватися. Але все одно працюємо над цим.

– Правильно сказано, що Кропивницький – не столиця чи інші великі міста, навпаки, це у вас вони забирають найкращих ваших вихованців, як Коноплянка, Назаренко, Русол, Канчельскіс, Веремеєв, Михайлов і так далі. Коли «Зірка» втратила професіональний статус, чи багато ваших вихованців розібрали інші клуби?

– На жаль, відтік був величезним. Говорю не лише про більш сформованих іногородніх гравців – цих, напевно, й не було шансів залишити, а про молодь. Багато хлопців поїхали за кордон – працювати і «підігрувати» собі в нижчолігових, аматорських командах. Є такі, хто на час відсутності «Зірки» в ПФЛ перейшов у інші клуби Другої ліги.

Але найприкріше, що з академії багатьох гравців… слово «крадуть» не хочу говорити, але переманюють в інші клуби. Дніпро, Донецьк, Київ, Одеса… Могли б наші випускники залишитися на місці й допомогти зараз «Зірці», але найкращих забирають і наша академія поки що не може спинити цей процес. Самі розумієте, виходять на батьків і хлопці переїжджають в інші міста. А у нас і так дуже мало цих хлопців, кого тепер підтягувати під першу команду?

– За ким особливо жалкуєте? Були такі втрати, що видно – пішов особливо перспективний футболіст?

– Ну, от у «Дніпро-1» перейшов форвард Богдан Гора, дуже перспективний гравець 2002 р.н. У «Шахтарі» тепер перспективний Віктор Цуканов 2006 р.н. Поїхали хлопці в Одесу, Київ. Я, як тренер, розумію, що це втрати не лише для академії, а навіть – причому, в найближчій перспективі – для першої клубної команди.

– Як вдалося зберегти «Зірку»? Адже, будемо відверті, в більшості випадків клуби, які знімаються з професіональних змагань, майже завжди в принципі припиняють існування.

– Спасибі Костянтину Волкову, який у той момент, коли команди могло не стати на будь-якому рівні, підставив «Зірці» плече. Він провів перемовини з Максимом Станіславовичем Березкіним, після чого взяв на себе фінансування структури першої команди. Клуб знявся з ПФЛ в лютому, а вже за місяць стартував у чемпіонаті Кіровоградської області. Відразу було озвучено, що «Зірка» піде далі – а після участі в Чемпіонаті України серед аматорів планується повернення в ПФЛ, атестація під Другу лігу.

Костянтин Володимирович надає команді можливість продовжити виступ, забезпечує  матеріально – це і готель, і харчування, і оплата виїздів. Ми маємо змогу запросити гравців за день-два на передігровий збір, щоб разом потренуватися, підготуватися до найближчого матчу. А це також велика затратна частина. У нас автобус зламаний, винаймали транспорт, забезпечували можливість харчуватися при дальніх виїздах. За все це велике спасибі.

– При формуванні цієї команди, напевно, добре проявилися професіоналізм, відданість і патріотизм гравців. Хто не побоявся опуститися з Першої ліги України в чемпіонат області?

– Лідер і зірка нашого футболу – Олександр Кочура. Коли молоді гравці побачили, що він залишився в «Зірці», хоча теж мав варіанти працевлаштування, вони пішли за ним, тож спасибі Саші за позитивний приклад. Багато хто поїхав, у тому числі – за кордон, але у нас є бойова основа 6-7 молодих гравців, які повірили в «Зірку» й залишилися з нами, за що ми дуже вдячні.

– Як шукали іногородніх гравців і чи запросили всіх, кого хотіли?

– Ясна річ, ми мали великі зв’язки – багато знайомих, багато перетинів у футболі. Я за моїми зв’язками міг би запросити низку футболістів з різних міст, і з досвідом. Але ми прекрасно розуміємо, це ж усе приїзд, оплата, оперативність приїзду, можливість бути на всіх матчах.

Тому ми вирішили зосередитися на ближніх містах і областях. Переговорив із черкасцем Тупчієнком, олександрійцем Хорольським, криворожанами Антоненком, Морозом і Бовтуненком.

– Виступ на два фронти – область і Україну – не спричинив проблем?

– На область ми грали в четвер, а в чемпіонаті України – в неділю. З навантаженням проблем не було, хоча ці ж хлопці були задіяні ще й на чемпіонат району. Тож мали навіть не по дві, а по три ігри на тиждень. Якось викручувалися, бо на аматорах легко не буває – легко буває в Прем’єр-Лізі, де ти підписав гравця й повністю володієш його часом. Ми старалися вибудувати нашу роботу таким чином, щоб одне не впливало на інше. Тож зуміли все ж більш-менш грамотно розподілити сили.

– Зі сторони важко оцінити реальний рівень змагань. Побіжний погляд показує, що ви й на область громили суперників, і на всеукраїнському рівні. Але все ж перепад, напевно, відчутний?

– Ну безперечно. Ми перший етап чемпіонату області пройшли взагалі без поразок, лише один матч, здається, програли вже на другому етапі. А в чемпіонаті України значно важче. Хоч ми й чемпіон області, зазнали розгромної поразки в Харкові. Нічого тут не можу сказати, ФК «Вовчанськ» на голову сильніший. Бачимо відразу кілька дуже сильних команд, які б не загубилися на значно вищому рівні. Відчуваємо серйозний спротив у більшості матчів, і навіть ті молодіжні команди, яким можна багато забити, вони вирішують свої завдання і, можливо, в майбутньому допоможуть своїм клубам підготовкою зміни.

– Разом із тим, не весь турнір пройшов так рівно – і у вас був невиїзд на матч із «Мотором»…

– Це одиничний випадок, пов’язаний з нашою проблемою, коли ми не змогли виїхати через форс-мажор. Загалом, турнір хороший, кількість ігор достатня, питань нема.

– Як витримали ваші футболісти всеукраїнський рівень, адже для багатьох із них це був дебют на дорослому рівні, а дехто із ветеранів повернувся в гру після тривалої перерви?

– В принципі, я задоволений тією роботою, яку проробили гравці, а також їх професіоналізмом. Результат міг бути кращим, але були об’єктивні причини для четвертого місця. Якщо збиратися за день до гри та розділяти час на участь у трьох турнірах, до такого результату можна поставитися з розумінням. Всіма хлопцями я задоволений – і місцевими, і приїжджими.

– Починали дуже здорово: кілька матчів поспіль без пропущених м’ячів і без поразок. За рахунок чого?

– Це був, напевно, емоційний підйом. Тим більше, кілька стартових матчів грали, переважно, вдома, де у нас є велика група фанатів, яка нас вірно підтримує. І коли хлопці і наше керівництво бачили, що трибуни не порожні навіть в аматорських змаганнях, це дуже надихало. До того ж, Костянтин Володимирович на кожній грі з нами, заходить до хлопців у роздягальню. Скажу чесно, для молодого колективу важливо бачити, що команда потрібна, все це не закінчиться сьогодні, а є якась перспектива. Окрім «Вовчанська», ми нічого ніде глобально не втратили, пройшли без серйозних збоїв.

– Яке конкретне завдання на весняну частину сезону і чи буде відкритим «обласний фронт»?

– Конкретного завдання що перед стартом чемпіонату України серед аматорів, що по ходу сезону в нас немає. Завдання тренерського штабу – визначити тих гравців, що можуть скласти основу «Зірки» вже в Другій лізі. На першість області в 2020 році ми вже грати не будемо: самі розумієте, хай їхній турнір стартує в квітні, а ми ж уже в липні, якщо – дай, Боже, все буде нормально з атестацією – плануємо в Другу лігу, то навіщо заявлятися на чемпіонат Кіровоградщини, щоб потім його не дограти? Клуб не хоче так вчинити з обласними змаганнями, це було б неправильно.

– Хто на сьогоднішній день остаточно залишив «Зірку»?

– Із приїжджих – це Паша Бовтуненко, він працює по іншій спеціальності й цього року не зможе їздити. Форвард Микола Кучеренко закінчив виступи. Дехто із інших іногородніх хлопців поки що в роздумах. Щодо місцевих, кілька футболістів, хто поєднував роботу з іграми, припинив виступи, бо переїзди важко вже здійснювати (як Максим Гедерим). Дехто з молодих хлопців поїхав на перегляди – поки що не знаємо, як у них за кордоном складеться доля й чи повернуться до нас. По-людськи ми пішли їм назустріч.

– Загалом, про майбутнє «Зірки» можна говорити зі стриманим оптимізмом?

– Та криза річної давнини вже позаду. Прикро думати, що ми могли втратити «Зірку», і дуже радує, що клуб зберігся, працює академія, є стратегія розвитку. Вважаю, таке місто, як Кропивницький, не повинне залишитися без футболу, тому дуже добре, що «Зірка» продовжує виступи й прагне повернутися на колишній рівень.