Пройти окупацію Херсонщини, воювати на найгарячіших напрямках у складі штурмової бригади, а після звільнення в запас – знайти нову роботу, нове житло та облаштувати побут для родини на Кіровоградщині. Це історія Захисника Ігоря Соколова, який після фронту повернувся до цивільного життя та розпочав пошук нової роботи.

Після закінчення школи здобув фах «Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування» у Професійно-технічному училищі міста Нова Каховка та мав чималий трудовий досвід – працював токарем на машинобудівному заводі, слюсарем у «Херсонгазі» та водієм на хлібзаводі.

За словами Захисника, до повномасштабного вторгнення він мешкав із родиною у селищі на Херсонщині. Наприкінці весни 2022 року родина вирішила виїжджати з окупації. Як пригадує чоловік, евакуаційний шлях пролягав лише через Мелітополь та Василівку на Запоріжжя зайняв виснажливі три доби: виснажливі черги, ворожі блокпости та перевірки кожні два кілометри. Діставшись Запоріжжя та переночувавши в дитячому садку, організованому для евакуйованих, родина вирушила далі – на Тернопільщину.

Дбаючи про безпеку рідних, одразу після приїзду в Тернопіль чоловік пішов до Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та долучився до лав Збройних Сил України.

«Потрапив у штурмову бригаду, що тільки була сформована. Виконував усе, що можна було. На самому «нулі» воювали: були на Донецькому напрямку», – розповідає Ігор Вікторович.

У січні 2023 року, поки чоловік воював на передовій, у родині відбулася радісна подія – дружина народила третю дитину. У лютому 2024 року, скориставшись правом багатодітного батька, Ігор Вікторович звільнився з лав ЗСУ.

Як ділиться Захисник, через проблеми зі здоров'ям у меншого сина вологий клімат Тернопільщини хлопчику не підходив, тому родина вирішила переїхати ближче до рідного півдня. Шукаючи житло, обрали село Червонокостянтинівка Петрівської громади, куди й остаточно перебралися.

Після переїзду за сприяння Петрівського відділу Олександрійської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості Ігор Вікторович влаштувався машиністом-кочегаром у ліцеї. У травні 2026 року, після завершення опалювального сезону, чоловік звільнився та знову звернувся за допомогою в пошуку постійної роботи до служби зайнятості.

Чоловік охоче відвідував семінари, дотримувався порад кар’єрного радника та розглядав різні пропозиції, оскільки мав різнобічний практичний досвід – слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, токаря та водія.

«Я вже мав досвід співпраці зі службою зайнятості, і хочу щиро відзначити Петрівський відділ. Там працюють неймовірно уважні та приємні люди! Фахівці постійно були на зв’язку: телефонували, пропонували вакансії, ділилися контактами та адресами роботодавців, допомагали підготуватися до співбесід. Особливо вразила турбота про відвідувачів: коли мені доводилося приходити на прийом із маленькою дитиною, нас виручав зручний дитячий куточок. Поки дитина бавилася, я спокійно вирішував усі питання», – ділиться враженнями Ігор Вікторович.

У липні 2026 року серед вакансій, що подало Фермерське господарство «Братське – 2023», була  посада слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, яку запропонували чоловіку і він погодився на співбесіду. Відвідавши підприємство й дізнавшись про умови праці, графік та рівень заробітної плати, Ігор Вікторович успішно пройшов співбесіду й був працевлаштований.

Сьогодні Ігор Вікторович продовжує працювати, задоволений умовами праці та можливістю впевнено забезпечувати свою велику родину.