У неділю, 11 жовтня, у Кропивницькому відбувся концерт «Пісні миру, війни та надії» — п’ятий за програмою фестивалю «Осінь з музикою Кароля Шимановського». Фольклорний гурт «Млиночок» подарував слухачам зустріч із живою душею нашого краю — автентичними піснями передстепового Правобережжя, зібраними в селах Тимошівка, Розумівка, Підлісне,  Красносілля та інших фольклористами Ніною Керімовою, Олександром і Наталею Терещенками.

У цих піснях — наша історія, звичаї, радість і біль, розлуки й повернення, пам’ять поколінь і незнищенна віра в майбутнє. Вони народжувалися задовго до нас, пережили війни й випробування та дійшли до сьогодні, щоб нагадати: українська культура має глибоке коріння і живу, безперервну тяглість.

Особливо важливо відчувати це зараз, коли Україна знову виборює своє право бути вільною. Бо зберігати культуру — означає берегти власну ідентичність, пам’ятати, хто ми є, і передавати цю пам’ять наступним поколінням.

І коли звучать старовинні козацькі пісні, а знайомі мелодії відгукуються в серці болем і надією, стає зрозуміло: наша культура — не лише про минуле. Вона про нас сьогодні. Про нашу силу, стійкість і віру в те, що Україна житиме.

Надзвичайно цікавим творчим експериментом стало поєднання народної пісенної традиції з академічною українською музикою. Завдяки скрипальці Марії Полячок — концертній виконавиці, випускниці Львівської та Краківської музичних академій — у програмі в її аранжуванні зазвучали соло пісня Марка Кропивницького «Соловейко», «Мелодія» Мирослава Скорика та «Реквієм» українсько-грузинського композитора Ігоря Лободи. В останньому творі мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий» набула особливого трагічного звучання, відгукуючись болем за Україну та її долю.

Так народна пісня й академічна музика зустрілися в єдиному емоційному просторі, де минуле промовляє до сучасності, а знайомі мелодії відкривають нові сенси. Наша культура — не лише про минуле. Вона про нас сьогодні. Про нашу силу, стійкість і віру в те, що Україна житиме.

Дякуємо гурту «Млиночок» за те, що з такою любов’ю відкриваєте й бережете безцінні скарби народної творчості. Поки звучить українська пісня — живе наша пам’ять. А поки жива пам’ять — живе Україна!