До Дня української писемності та мови у Кропивницькому літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого відбулася презентація виставки «Високий час творення», присвячена 115-річчю від дня народження відомого письменника-земляка Сави Голованівського.

Науковиця музею Наталія Мельниченко ознайомила студентів Донецького державного університету внутрішніх справ з історією виникнення свята, яке започатковане у 1997 році указом Президента України Леоніда Кучми. До 2023 року свято відзначали 9 листопада, але після переходу церков на новоюліанський календар, дату перенесли на 27 жовтня, відповідно до дня вшанування преподобного Нестора-Літописця. 

Далі науковиця розповіла про життєвий і творчий шлях Сави Голованівського – поета, прозаїка, драматурга, публіциста, який за часів радянської влади робив усе можливе для збереження і розвитку української мови.   

Майбутній літератор народився  29 травня 1910 року в селі Єлисаветградківка, нині Олександрівського району Кіровоградської області. У 1921 році родина Голованівських переїхала до Новгородківки. Саме у шкільні роки хлопець почав віршувати. У Зінов’євську (так у 20-х – 30-х роках називалося наше місто) навчався у профтехшколі, вірші друкувалися в місцевій пресі, а в 1927 році побачила світ його перша збірочка «Кіньми залізними». 

Згодом Голованівський вступив до Одеського сільськогосподарського інституту. 

Від 1928 року Сава - у Харкові. У редакції журналу «Червоний шлях» познайомився з Павлом Тичиною. У цей період одна за одною виходили книжечки молодого письменника: з 1929 по 1934 – за 5 років – 10 книг. Він став членом Спілки письменників.

У 1934 році Сава Овсійович переїздить до нової столиці України – Києва та продовжує плідно працювати. Без перебільшення можна сказати: значним досягненням того періоду стала віршована п’єса «Поетова доля» (1939), в якій розповідається про один з епізодів життя Тараса Шевченка незадовго до заслання.

Із червня 1941 року Сава Голованівський, як і багато інших письменників, пішов на фронт. Був кореспондентом фронтової газети. Під час війни вийшло 9 збірок поезій та нарисів нашого земляка. 

У 1948 році сталінський уряд розгорнув так звану «боротьбу з космополітизмом», а по суті ‒ масштабну антисемітську акцію. Сава Голованівський став у Києві однією з головних мішеней. Двері всіх журналів і видавництв було перед ним зачинено. За сім років не було видано жодної книги. Лише 1955 року побачила світ збірка вибраних поезій. Від другої половини 1950-х до кінця 1980-х років вийшли друком більше 20 книг письменника-земляка. 

Голованівський завжди був закоханий в театр. Найбільш відомі його післявоєнні п’єси – «Дальня луна», «Тінь минулого дня», «Істина дорожче». У 1959 році в Кіровоградському обласному театрі ім. М. Кропивницького відбулася прем’єра «Дальньої луни». 

У 1970 році, під час Тижня української літератури, у складі письменницької делегації Голованівський побував на Кіровоградщині.

Творчість Сави Овсійовича Голованівського добре знана не тільки в Україні. Книги  письменника перекладалися польською, німецькою, чеською, англійською мовами. 

Остання прижиттєва книга  Голованівського – «Меморіал» (1988). Це спогади про відомих літераторів, з якими автор зустрічався й спілкувався протягом довгого творчого шляху: Павла Тичину, Миколу Бажана, Івана Микитенка та ін. 

Спілкування з Савою Голованівським залишило глибокий слід у житті багатьох людей. У фондах літературно-меморіального музею зберігаються спогади про нього письменників Миколи Упеника, Семена Жураховича, Петра Гуріненка, літературознавця Олексія Романовського, народного артиста СРСР Євгена Пономаренка.

Книги, численні світлини, афіші, документи, особисті речі, які представлені на виставці, розкривають багатогранний талант нашого земляка. Їх передала до музею у 1994-1995 роках вдова письменника Катерина Трохимівна Голованівська. 

Сава Овсійович Голованівський пішов з життя 02 травня 1989 року. Вже після смерті автора, у 1990 році, вийшла книга «Поезії». У ній – кращі твори різних років.