Вчора, 16 березня, кропивничани разом із маріупольцями, які знайшли прихисток від війни у нашому місті, зібралися біля театру Марка Кропивницького, щоб разом вшанувати пам’ять жертв трагедії Маріупольського драмтеатру.

Саме в цей день, три роки тому, Маріуполь став жахливим символом жорстокої війни і методів, які використовують у ній російські агресори.   16 березня 2022 року  окупанти скинули надпотужні авіабомби на театр у Маріуполі. Їх не зупинив напис великими літерами "ДЕТИ" на площі перед будівлею. Тоді загинули понад 600 цивільних, переважно жінки з дітьми, які ховалися там з надією, що театр ніколи не стане військовою ціллю росіян. Точна кількість загиблих невідома і досі. Болючий спогад про цей терористичний акт не зітреться ані з народної пам’яті, ані з новітньої історії України.

Саме тому на площі перед обласним музично-драматичним театром імені Марка Кропивницького і зібралися усі небайдужі, усі кому цей спогад болить і досі, аби нагадати й іншим  про цю трагедію. Чи й варто говорити про символізм місця проведення акції – площа перед театром, але вже у Кропивницькому. Самі маріупольці з болем згадують яку важливу роль в суспільно-культурному житті міста відігравав їхній драмтеатр …

Іще одна символічна складова акції – напис «ДЕТИ» уже перед Кропивницьким театром, по периметру якого учасники встановили лампадки на знак вшанування загиблих у театрі Маріупольському. Першими запалені лампадки поклали керівник центру «ЯМаріуполь» Олексій Чуйко, заступниця голови обласної військової адміністрації, депутатка міської ради  Катерина Колтунова, керуюча справами виконавчого комітету міської ради Світлана Балакірєва.

- Трагедія Маріупольського драмтеатру сколихнула не тільки Україну, а й увесь світ. І ми повинні говорити про неї, щоб суспільство не забудувало про ті страшні злочини, що скоєні проти цивільного населення росіянами, - відзначив у своєму виступі  Олексій Чуйко.

Хвилиною мовчання  вшанували у Кропивницькому  пам'ять загиблих маріупольців.

До повномасштабного вторгнення Драматичний театр у Маріуполі відігравав важливе значення у житті міста. Він був його архітектурною окрасою та справжнім центром громади. Він був орієнтиром як для місцевих, так і туристів. Саме біля Драмтеатру маріупольці святкували і День металурга і Новий рік. Тут організовували фестивалі і концерти. Тут призначали побачення і фотографувалися у будь-яку пору року. З нього писали картини і йому присвячували вірші.

Театр мав величезний успіх серед шанувальників Мельпоменни з усієї України, складав амбітні плани подальшого розвитку. Але їх перекреслила війна…

Віршовані рядки загиблим маріупольцям і Театру присвятила завідувачка літературно-драматичної частини музично-драматичного театру Марка Кропивницького Наталя Копієвська.

Російський авіа удар по Драмтеатру зруйнував його і уламками завалило вхід до укриття. Розбирати завали та надавати медичну допомогу фактично не було можливості -  обстріли міста не вщухали ні на хвилину. Російські окупанти не розбирали завали театру, а цинічно знесли все, аби приховати сліди своїх злочинів.

- Російські агресори за декілька хвилин знищили тисячу маріупольців, мирних  жителів. При цьому вони добре знали, що там переховуються жінки, діти, люди похилого віку. Цей день став великою трагедією в історії українського народу, - наголосила у своєму слові Світлана Балакірєва. – Сьогодні ми схиляємо голови передусім перед невинно вбитими дітьми і мирними громадянами України. Сьогодні ми заявляємо усьому світу, що всі військові злочини Росії маємо пам’ятати. Наша акція – не тільки прояв скорботи, це ще і ствердження нашої незламності, нашої боротьби за незалежність. Вічна пам’ять усім загиблим за Україну. Дякуємо нашим ЗСУ, що ми можемо бути на вільній українській землі і говорити про злочини російського агресора.

Пам'ять про сотні людей, які стали жертвами кривавого злочину, назавжди у наших серцях. І навіть по завершенню акції, люди не поспішали розходитись, кожному було про що подумати і думки незмінно повертали кожного до жорстокої реальності, в якій ми живемо через наших сусідів рашистів.