Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: культура
Автор: Дмитро Шульга, спеціально для "Кіровоград24"
Дата: 29 липня 2019
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/culture/2019/07/29/arhinetipovo-pro-arhetipove.htm
культура, 29 липня 2019

Архинетипово про архетипове

Дмитро Шульга, спеціально для "Кіровоград24"



Упевнений, якщо не всі, то переважна більшість тих, хто мав нагоду переглянути короткометражку Антоніо Лукіча «У Манчестері йшов дощ», з неабиякою цікавістю чекали на дебютний повний метр режисера. І після світової прем’єри в Карлових Варах, у липні на Одеському кінофестивалі відбулася українська прем’єра стрічки «Мої думки тихі».


Я недарма згадав «У Манчестері…», бо важко не помітити багато спільного між цими роботами. І там, і там у головній ролі актор зі зростом 2 метри 7 сантиметрів Андрій Лідаговський; в обох картинах наскрізною є тема стосунків між сином і матір’ю. Тільки в «Моїх думках тихих» мати вже «матеріалізується» на екрані, та ще й як «матеріалізується» - в особі неперевершеної Ірми Вітовської, якій ця роль дала нагоду продемонструвати багату палітру акторського обдарування, й вона з успіхом цим скористалася. Таким чином цілком плановано відтіняючи зовні малоемоційного персонажа Лідаговського . Але ті нечасті моменти, коли головний герой дає волю емоціям – окремий контрапункт стрічки.


«Мої думки тихі» навряд чи назвеш винятково оригінальним фільмом. Почати хоча б з того, що це роуд-муві – один з, пардон за каламбур, заїжджених кіноформатів. Та й теми, яких торкається Антоніо Лукіч, неодноразово ставали приводом для вправлянь у гуморі. Скажімо, недорікуватість прикордонників чи «принади» подорожі плацкартним вагоном вітчизняною залізницею (хоча, вертаючись потягом додому, не відмовився б почути від провідника пропозицію: «Чай, кава, тірамісу»). 


Або ж (часто як слід неусвідомлене) бажання виїхати за кордон, вийшовши заміж за багатого іноземця (як мати головного героя) чи виконавши рідкісну роботу – як головний герой, котрий займаються «експортом звуків» українських тварин. Але такі пересічні й архетипні теми у фільмі постають небанально – чи то через майстерно складені діалоги, чи то через віртуозну акторську гру.


Загалом, стрічка «Мої думки тихі» може стати прецедентом у вітчизняному кіновиробництві, коли касовим хітом може стати не невибаглива комедія (та ще й за участю «селебрітіс») штибу «Скаженого весілля» чи «Свінгерів», а арт-мейнстримна комедія (нехай і з відчутними елементами драми), яка є фестивальним хітом. 


ОМКФ дав для цього передбачення усі підстави: дебютний повний метр Антоніо Лукіча здобув у Національному конкурсі й визнання критиків (нагорода FIPRESCI), і Приз глядацьких симпатій, а Ірма Вітовська була відзначена за найкращу акторську роботу. І ще в мене є таке передчуття, що фільм може отримати якусь окрему нагороду від зоозахисників: у прикінцевих титрах сумлінно згадали всіх задіяних у зйомках тварин, декого навіть поіменно, точніше попрізвисьчино. 


501Перегляд
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: