Інтерв’ю з музикантом гурту «Танок на Майдані Конго» Олександром «Фоззі» Сидоренком у нас було заплановане в неділю удень за кілька годин до їхнього виступу в Кропивницькому. Проте, певно, ви чули, що дорогою до нашого міста автобус колективу потрапив у ДТП, та попри цей, у прямому сенсі слова болючий для усіх учасників «ТНМК Crew» інцидент, група показала себе справжніми професіоналами своєї справи. Музиканти не тільки відпрацювали повноцінний концерт, але й не було скасовано і нашу розмову, за що я щиро дякую Олександрові та менеджеру гурту Лідії. Звичайно, згадані події внесли свої корективи у спілкування, й інтерв’ю ми почали з саме з них.

«Я у швидкій не міг пригадати, де ми напередодні виступали»

- Олександре, Ви як відомий шанувальник кіно, певно, дивилися фільм «Про що говорять чоловіки». У картині є епізод, коли герої перевертаються на машині, усі лишаються живі й потім перепитують одне одного, хто кому першому після того подзвонив. Кому після аварії першому подзвонили Ви?

Фоззі: Нікому не дзвонили, бо була шоста ранку. Потім вже, коли ми сюди доїхали і Фагот запостив фотки, я почав дзвонити родині – так, попередити. О шостій ранку нікому не телефонували, я взагалі у швидкій не міг пригадати, де ми напередодні виступали. Мене питають про це, а я не можу відповісти, не пам’ятаю.

- Фагот у фейсбуці написав, що, мовляв, це другий день народження учасників Вашого гурту. Тобто можна сказати, це той етап, про який ви співали у композиції «В наступному житті»?

Фоззі: Мабуть, зарано до наступного життя готуватися. У пісні йшлося про надію на те, що коли щось не виходить у цьому житті, то є великі плани (принаймні в мене) на наступні реінкарнації.

- Тим не менш напередодні під час концерту ваші травми були частим предметом для стьобу одне з одного.

Фоззі: Це було смішно, тому що я дивився, коли, скажімо, Фагот руки підняв, щоб людей качати, і так – оп! – опустив, бо ще невідомо, що в нього з ребрами. І так приколювались одне з одного: той співати не може, той стрибати не може.

- А це Ви так на публіку працювали, чи справді Ви до того, що сталося, ставитеся насамперед з іронією?

Фоззі: Це не на публіку, це було природньо. А що нам – трагедії розводити? Усі живі, ніхто нічого не зламав… Якщо же ж без іронії, без самоіронії, особливо в такі важкі часи?! Це знаряддя для виживання.

«На Форумі видавців презентуватиму два літературних проекти»

- Ваша найновіша книга «Гупало Василь. П’ять з половиною пригод» розповідає про українського супергероя, який раніше з’являвся в одній із пісень Вашого гурту. Але на концерті в нашому місті ви нагадали, що й до того у вас була пісня про супергероя – «Іво Бобул». А Іво Бобул часом не образився на вас, що Ви про нього, як про першого супергероя в репертуарі «ТНМК», книжку не написали?

Фоззі: Так, він був першим. Ми навіть заспівали з ним разом минулого року на дні народження гурту. Це був спеціальний сюрпрайз. Ні, не ображався. Він, мабуть, і не знає, що я книгу про Гупала Василя написав.

- Чи випробовували Ви тексти книги на безпосередній цільовій аудиторії?

Фоззі: Ні. Я не зовсім упевнений, що діти – цільова аудиторія цієї книжки. Усе ж таки хотілося написати так, щоб самому в першу чергу було цікаво дізнатися, що буде і як. Теоретично формат казок передбачає дитячу аудиторію, але я ще не стикався з професійною критикою цієї книжки, аби зрозуміти, чи влучив, чи ні, в яку аудиторію.

- Чи довго шукали видавництво? Чи одразу звернулись у «Видавництво Старого Лева»?

Фоззі: Як це буває, я віддав написане людині, котра, в принципі, і вивела мене в літератори, - Завену Баблояну. Він запропонував кільком видавництвам, і «Видавництво Старого Лева» зреагували, бо це їхній формат. Книжка вже вийшла, але презентація буде на Форумі видавців у Львові. І так виходить, що там відразу два проекти будуть презентуватися. Один – це «Гупало Василь», а інший  - це проект «ДНК», в якому беруть участь сім письменників: я, Сергій Жадан, та ще п’ять авторів, котрих підібрав Сергій. Кожен з нас пише по одній історії, які пов’язані між собою. Наскрізна ідея така: китайці десь так у 2050 році навчилися знімати спогади шарами ДНК. І оскільки законодавчо вони не можуть цього робити з громадянами Китаю, вони взяли українського студента-волонтера, який погодився за гроші стати зразковим експериментальним персонажем. І з нього зняли сім шарів спогадів його пращурів. Тобто це історія України за 150 років, і сім письменників пишуть сім історій – по одній з кожного покоління. Я розумів: якщо я напишу сім історій, усі вони будуть схожі між собою, усі герої будуть цікавитися футболом, алкоголем і…

- …музикою та кіно..

Фоззі: Так. Тому цікаво було, аби кожен із семи письменників написав свою історію. І ця книжка виходить наприкінці серпня, а презентована буде, як я вже казав, на Форумі видавців.

- Ваш текст у проекті «ДНК», певно, буде відрізнятися від автобіографічного характеру вашої «дорослої» прози, адже йтиметься про майбутнє?

Фоззі: Ті твори не автобіографічні. Я вводив певні реальні історії з дитинства, але здебільшого там усе вигадане. Просто часи цікаві: 90-ті роки минулого століття – вони людей проявляли швидше. Нещодавно в мене було багато часу – я травму спортивну отримав – і я майже дописав – лишилось одне оповідання – наступну книжку, яка теоретично має за рік вийти. А там уже будуть вісімдесяті.

- На обкладинці «Гупала Василя» зазначено, що далі буде…

Фоззі: Це так видавництво вирішило. Теоретично я знаю, що з ним відбуватиметься. Щоб закрити історію, потрібно ще дві книжки такого формату. Але чи вони будуть, я маю сумнів. А от художник Сашко Даниленко, котрий малював кліп та ілюстрації до книжки, хоче робити мультсеріал про Гупала Василя (між іншим, там Іво Бобул теж є як персонаж). Оскільки Сашко зараз живе в Америці, він звідти хотів запустити цей серіал, але це коштує великі гроші, і я не знаю людей, які могли б це потягнути.

«Куплети наших пісень мало хто слухає»

- Ми говорили про Вашу прозу, тепер хотілося б поговорити про вашу поетичну творчість, адже Ви є автором текстів пісень «ТНМК». Колись я брав інтерв’ю в одного сучасного автора й намагався уточнити, що він хотів сказати в тому або іншому вірші, на що отримав відповідь, мовляв, це не мої слова, це думки мого ліричного героя. Тексти композицій «ТНМК» - це все ж таки позиція Ваша особисто й гурту загалом чи це промовляє певний ліричний герой?

Фоззі: Це залежить від контексту й контенту. У кожному творі для того, щоб написати цю історію, треба опинитися в цьому середовищі, усе чітко собі уявити. Так, є такий підхід, коли ти перевдягаєшся умовно в цю людину. Скажімо, для «ДНК» я писав історію хлопця, який жив у 1960-х роках у Харкові. Я дивився старі фотографії, стару хроніку, аби якось перемкнутися туди. Відповідно, можна сказати, що то пишеш ти і не зовсім ти.

- Не можна не помітити, що у найновішому на цей час альбомі «ТНМК» «Дзеркало» проходить тема дитинства – це пісні «В наступному», «Фідель»… Це прояв якоїсь внутрішньої потреби повернутися, чи навіть впасти в дитинство?

Фоззі: Це спосіб подовження дитинства. Якраз ми згадували серіал «Дуже дивні речі», знятий за мотивами фільму «Лишись зі мною», в основі якого лежить книга Стівена Кінга. Там тема дитинства, дитячого товариства прекрасно розкрита, і це те, про що думається, і, відповідно, про те й пишеться.

- У Вас доволі афористичні пісенні тексти. Чи зустрічали Ви Ваші рядки як, скажімо, статуси в соцмережах?

Фоззі: Було, але зазвичай це пов’язане з нашими спільнотами. Були й мотиватори з нашими цитатами. Це, зазвичай, дуже приємно. Не так багато їх було, але кожного разу як натрапляєш на таке, думаєш: «Ну, недарма».

- А чи були ображені на Ваші тексти? Скажімо, на «смокче ТБ, смокче ФМ» чи «у вишиванках поплакати в «Кобзар»?

Фоззі: Та ні. Куплети мало хто слухає, мало хто звертає увагу. Було, коли в пісні «Все по 8 гривень» ми робили «лайв» з Іваном Дорном і Fame, і там Фагот в кінці співає: «Скоро, можливо, почнеться війна, купи синій «Ланос», будь з усіма» Це був такий жарт над Кузьмою. І коли розпочалися у нас військові дії, нам казали: «Дурні, навіщо ви про це співали?» Тепер Фагот, якщо ми її граємо на концертах, співає: «Скоро, дуже скоро закінчиться війна».

- Пригадаю ще один рядок з Вашої пісні «Фідель»: «Справжність через одяг не передається». І Ви кажете, що запустили серію футболок із справжнім супергероєм Гупалом Василем. Так все ж таки передається справжність через одяг?

Фоззі: Це мерч. Це радше не бізнес, а сервіс. Так має бути в гуртів. «Справжність через одяг не передається» - там йшлося дещо про інше. Це було після Куби, де ми знімали кліп, і мені стало цікаво, а що ж у голові в людей, які одягають футболку з Че Геварою, а говорять зовсім про інші речі й живуть, керуючись зовсім іншими принципами. Це легкий прояв якогось внутрішнього хуліганства, можна сказати, що ця фраза – це жарт, самоіронія.

- В альбомі «Дзеркало» доволі значна частка пісень-роздумів, композицій з непростою лірикою типу «В наступному», «Своя ріка», і поруч – танцювальні хіти типу «Дзеркало», «Тестостерон» тощо. Чого далі очікувати від «ТНМК» - ще більше лірики чи все ж буде зроблена ставка на драйвові твори, під які можна завести публіку, потанцювати?

Фоззі: Ніколи не знаєш напевне. Ніколи. Якщо хтось каже, що знає – він бреше. Якраз зараз я пишу тексти для нового альбому, ми робимо певні начерки. Можливо, щось увійде до альбому, можливо, щось ні. Там багато невеселого, але треба вже собою вміти керувати. Якщо настрій, в принципі, невеселий через те, що відбувається навколо, а воно – хочеш чи не хочеш – віддзеркалюється в тому, що ти пишеш, то навіть у такій ситуації треба ловити якісь легкі моменти та фіксувати їх.