Завалля - черговий об'єкт дослідження нашої експедиції на Кіровоградщину (я вже писав про Казавчин та Тернівку). Селище із майже 5 тисячями мешканців, яке вирізняється серед хоббітонсько-пейзажних (пасторально-степових) сіл кіровоградського Побужжя, прямими лініями вулиць, значною кількістю залізничних колій (хоча для Гайворону і району це банальне явище), шаблонною совдепівською забудовою, характерною для робітничих селищ, і словом, яке просто висить тут у повітрі, яке кожен житель готовий вимовити, як той зомбований німець "зіг хайль" - "графіт". От коли про нього не знаєш, воно ніби й звичайне, це Завалля, але коли знаєш, що тут розташоване друге за розміром у світі родовище графіту, всі вулиці навкого вкриваються дрібним чорним пилом, він аж на зубах скрипіти починає...
Друге родовище в світі - місце призове, але воно типу медалі Баюл у Ліллехаммері (пам'ятаєте?), ну зовсім не означає, що ми лідери світового фігурного катання, чи то добування графіту. Тут беззаперечний лідер Китай (десь на його безкраїх просторах і найбільше родовище розташоване), далі йдуть Індія (хто б сумнівався), дві Кореї, Бразилія, Мексика, Канада, навіть Зімбабве і Мадагаскар встромились у боротьбу за залікові очки. Ну а Завалля має все таки друге родовище в світі, і щорічно тут добувають десятки тон графітової руди (а у 2008 році тут добули її аж 184 тисячі тон).
Завалля - назва, що чітко дає зрозуміти характер тутешнього рельєфу - величезна яма на березі Південного Бугу (до неї і приурочене родовище графіту, і нині вона значно більша). Деякі дослідники вказують що ям було декілька і частина з них зараз під вулицями селища. Може й так - ми не мали змоги в цьому пересвідчитись, адже відразу попрямували на південну околицю селища до графітового кар'єру. "Дорогою на Саврань ви побачите оту велитенську яму" - казали місцеві мешканці. Побачили... Описувати її немає сенсу якщо є фотографії, хоча не впевнений що вони передають розміри цієї діромахи.
Завалля відоме із 1462 року. Не можу сказати хто його заснував тут, на землях Дикого Поля, і як воно тут жило. Ймовірно це був один із опорних прикордонних пунктів Литви, а потім Речі Посполитої. Тут же, по берегах Буга були козацькі зимівники.
У 19 столітті, до відміни кріпосного права Завалля належало поміщику Печорському, а у 1862 році він продав землі єврейському купцю Гінцбургу. Ну а потім була світова війна, Українська народна республіка і російсько-більшовицька окупація. В Заваллі створили два колгоспи, які потім перетворили у бурякорадгосп. Протягом 1921-24 років тут проводили геологічні дослідження залягання графітової руди, а у 1929-му було закладено фундамент збагачувальної фабрики графітового комбінату (нині підприємство "Укрграфіт"). Деякі з будівель зведених у той час стоять тут і нині - одну гранітну чорну будівлю, яка схожа на міні-замок, гарно видно з-за огорожі. Саме родовище спочатку розробляли шахтним способом, але потім вирішили копати глибочезний кар'єр.
Графітове родовище дає великі перспективи розвитку для Завалля (хоча поки що їх ніхто використовувати не збирається). Для чого ж він потрібен той графіт? На перший погляд не такий він уже й важливий, але виявляється є цілі сегменти в нашому техногенному житті, де без графіту неможливо. Як от виготовлення електродів (жодна батарейка без нього не обійдеться), контактних щіток для електроприладів (знову ж не буде електродвигуна без графіту), твердих змазочних матеріалів (легендарна графітова змазка), плавильних тиглів, звичайних стержнів для олівців та облонок для ядерних боєголовок.
Ну досить про Завалля, на Кіровоградщині ще багато цікавого.
