Наша історія надзвичайно трагічна. Та все ж найтяжчим, найжахливішим злочином залишається  на тілі й пам’яті нашого народу Голодомор 1932-1933 років, який мав штучний характер та призвів до загибелі мільйонів українців. Найбільше правда про Голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. З того часу українські історики провели величезну роботу, і у 2006 році за ініціативою Президента України В. Ющенка було підготовлено й прийнято Верховною Радою Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», що визнав Голодомор геноцидом українського народу. 

До Дня пам’яті жертв Голодоморів, що відзначається щороку в четверту суботу листопада, працівники бібліотеки-філії №10 підготували для своїх користувачів виставку-реквієм «Чорні крила Голодомору». Матеріали якої знайомлять читачів з основними причинами найжахливішої за масштабом трагедії, яку пережив у 1932-1933 роках український народ. Також на виставці представлено свідчення очевидців катастрофи та художньо-документальна розповідь чому саме терор голодом був спрямований проти України.

Тема голоду знайшла свій вияв у зворушливих до болю поетичних рядках Миколи Хвильового ів художніх творах Анатолія Дімарова, Василя Барки, Уласа Самчука, Світлани Талан, де письменники осмислюють Голодомор 1932-1933 років, як геноцид проти українського народу, національну катастрофу.

Отже, кожен з нас повинен знати та пам’ятати масштаби цієї трагедії. І не тільки знати й пам’ятати, а й передавати це знання дітям і онукам, шанувати пам’ять загиблих, робити все можливе, аби подібні трагедії не повторилися ніколи.