Весна в бібліотеці Чижевського розпочалася яскраво, колоритно і по-східному галасливо.

Захід мав символічну назву – «Східний базар», і це була не звичайна розповідь про подорожі, а справжнє занурення у світ східної культури, традицій, філософії й барвистого людського різноманіття.

З перших хвилин розповіді з’явилася ілюзія присутності на базарі – галасливому, багатолюдному, яскравому та емоційному. Атмосфера була настільки живою, що здавалося, варто лише простягнути руку – і ти торкнешся шовкових килимів, відчуєш аромат спецій, почуєш музику вуличного музиканта, вдихнеш гарячий східний вітер.

Ідея заходу народилась випадково: за східним календарем почався Рік Змії, згадалися фото зі зміями, зроблені під час подорожей Ларисою та Юрієм Лебедєвими. Ці знімки наштовхнули авторів на думку: на Сході всюди – торгівля, базар, обмін. Там кожна вулиця перетворюється на імпровізований ринок, де продавець і покупець вступають у некеровану гру, гру переговорів.

Почалася розповідь з першої подорожі в Дагестан у 1980 році. Саме тоді подружжя Лебедєвих уперше побачило, як по-іншому можуть жити люди. Вразив Дербент – одне з найстаріших міст світу, колишній пункт Шовкового шляху, де століттями перетинались культури, народи і товари. Там базар – живий центр міста. Килими, що лежать на землі, запрошують ступити по них – бо така традиція. І як у нас в Україні кожна дівчина має приготувати придане, вишиваючи рушники і сорочки, так кожна дівчина Сходу мусить виткати свій власний килим – символ майстерності, жіночої праці й родинного тепла. Килими на сході не стільки прикраса, скільки ліжко, меблі, скарби. Шовкові, вовняні, з історією в кожному візерунку. А чай… Найсмачніший у світі. Його п’ють усюди: вдома, в майстернях, навіть просто на вулиці.

Турецькі базари, ніби, вбудовані в саме життя. Майстри працюють прямо на очах у покупця: кують залізо, випікають розписані тарілки в печах, створюють унікальні прикраси.

Йорданія здивувала зустріччю з вуличними музикантами, які грають на незвичних інструментах, включно з волинкою. Стародавнє місто Петра – перлина архітектури, де біля величного храму Ель-Хазне розкинувся ще один базар. Мандрівники поділилися зворушливою історією про маленького хлопчика, який продавав камінці просто з дороги – з самого дитинства починається шлях до філософії Сходу: торгувати – означає жити.

Марокко вразило пустелею Сахара, де кожна палатка – це магазинчик, а кава вариться за особливим ритуалом. У місті Фес, що внесений до спадщини ЮНЕСКО, вузькі вулички перетворюються на живий лабіринт, у якому без місцевого провідника легко заблукати. Там пекарні працюють на кілька сімей, і кожна господиня ставить позначку на своїй випічці, щоб не переплутати. Це – живе минуле, яке досі пульсує поруч.

Місто Марракеш – центр вуличного життя, головний базар – площа Джамма-ель-Фна. Вдень – торгівля, танці, змії, шоу, а вночі – все інше. Вдень заклиначі змій, жінки, що розписують руки хною, торгаші, танцюристи – все це перетворює площу на театр просто неба. І саме тут стає зрозумілим, чому на Сході торг мають за мистецтво. Якщо ти не торгуєшся – ти не поважаєш власну працю. Якщо платиш не обговорюючи – значить не цінуєш гроші. А розрахунок завжди має бути публічним – це ознака гідності.

Справжнє життя починає вирувати саме вночі, коли багато місцевих жителів приходять на площу поїсти, поспілкуватись, послухати арабські казки… Це є справжнім життям площі, не туристичним, не постановочним.

Відвідувачі заходу не просто слухали – вони проживали кожну розповідь. Завдяки сотні яскравих світлин, проникливому голосу Лариси та жвавим деталям від Юрія бібліотечний зал на кілька годин перетворився на східний базар. Здавалося, в повітрі витає аромат спецій, шелестять тканини, дзвенить кераміка, лунає сміх.

Особливу цінність зустрічі надала саме візуальна частина – фотографії. Усі вони виконані в жанрі стрітфото, тобто зняті в живому, непостановочному моменті. Це справжнє мистецтво – відчути мить і побачити глибину ще до того, як натиснеш на кнопку. Завдяки таланту Лариси та Юрія кожне фото стало не просто зображенням, а окремою історією. Реальне життя – щире, емоційне, без фільтрів і прикрас.

Зустрічі з Юрієм та Ларисою Лебедєвими вже давно стали улюбленими для постійних читачів бібліотеки. Це більше, ніж розповіді про мандри – це діалог культур, спроба зрозуміти інший світ, побачити себе в іншому світлі. Їхні історії вчать цінувати деталі, помічати непомітне, а головне – мандрувати серцем.

Переглянути захід можна на бібліотечному каналі YouTube за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=LvgJQg_T-gc&t=39s.