Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: суспільство
Автор: Юрій Лісниченко, "Вечірня газета"
Дата: 13 липня 2021
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/society/2021/07/13/mihailo-bezhan-zminiti-schos-mozhna-tilki-spilnimi-zusilljami-i-robotoju-.htm
суспільство, 13 липня 2021

Михайло Бєжан: «Змінити щось можна тільки спільними зусиллями й роботою»

Юрій Лісниченко, "Вечірня газета"


Одним із депутатів Кропивницької міської ради, які опікуються округом № 3 (а це – вулиці Пацаєва, Космонавта Попова, Героїв України, Генерала Жадова, Юрія Коваленка та проспекти Університетський і Промисловий), є Михайло Бєжан – заступник кропивницького міського голови.



Зважаючи на те, що Михайло Михайлович не тільки депутат, а й один із заступників очільника Кропивницького, «Вечірня газета» розпитала в нього не лише про його депутатську діяльність, а й роботу на посаді заступника міського голови.



– Про вас, Михайле Михайловичу, більшість кропивничан небагато знає, зокрема те, звідки ви родом, де навчалися, працювали раніше і що спонукало вас розпочати політичну діяльність спочатку в партії «УКРОП», а потім у партії «Слуга Народу»...



– Моя біографія та участь у діяльності політичних партій ніколи не були секретом для тих, хто цим питанням цікавився. Народився я в Миколаївській області, у селищі Березнегуватому, навчався в Миколаївському торгово- економічному технікумі за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність». Потім працював за спеціальністю в ТОВ «Техноком», де пройшов шлях від територіального менеджера з продажів до начальника відділу продажів. А 2009 року отримав пропозицію попрацювати в Кропивницькому (тоді ще – Кіровограді), погодився і вісім років успішно трудився генеральним директором групи компаній: ТОВ «ТРК Портал», ТОВ «Копілка», ТОВ «ДНК».



Що спонукало йти в політику? Напевно, бажання не бути осторонь, бажання змін, адже в політику я й пішов у постмайданний час. І вже зараз, здобувши непоганий досвід у цій сфері, упевнено можу сказати, що від самого початку своєї діяльності як обранця громади депутатська робота для мене була, є і залишається інструментом для того, аби зробити більше корисного та хорошого для нашого міста і його жителів. І вже не раз переконався, що змінити щось можна тільки спільними зусиллями й роботою.



– Удруге поспіль виборці обирають вас, Михайле Михайловичу, депутатом міської ради. І хоча нинішнє скликання депутатів працює лише трохи більш ніж пів року, однак порівняти його з попереднім уже можна. Який склад депутатів, на вашу думку, працює ефективніше: попередній чи нинішній? І в чому причина цього?



– Буде не зовсім справедливо давати оцінку колегам по депутатському корпусу так зарано. На кінець минулого скликання припав час всесвітньої пандемії, і нове скликання також зараз працює в ненайпростіший для країни період. Це додає складнощів та одночасно відповідальності за ухвалені рішення. Думаю, що ефективність ради залежить від того, чи зможе кожен з депутатів ставити потреби громади трішечки вище за власні потреби й амбіції. Як воно буде, покаже час.



– Що ви як депутат уже встигли зробити з того, із чим ішли на вибори, а над чим іще потрібно працювати, щоб виконати обіцяне?



– На останні вибори я йшов з тим, що зробив за попередніх п’ять років свого депутатства. Адже не потрібно бути експертом, щоб побачити зміни. Так, багато чого вдалося зробити у 101-му мікрорайоні (це був мій округ, залишився він і частиною мого округу за новим поділом) нашими спільними силами з мешканцями за кошти міського бюджету, мої особисті. Дійсно, ще багато над чим треба працювати, але я ніколи не обіцяю того, чого не зможу зробити. Наприклад, згідно з попереднім поділом на виборчі округи, один-єдиний будинок зі 101-го мікрорайону належав не до мого округу. І коли вже було заасфальтовано прибудинкові території більшості будинків мікрорайону, мешканці цього єдиного, не мого, так би мовити, будинку запитували, коли ж і в них буде асфальт, а не суцільні ями. Тоді я якось і сказав, що тоді, коли відповідатиму за їхній округ. От так і сталося за новим поділом: цей будинок потрапив до оновленого округу і там нещодавно таки вдалося повністю заасфальтувати прибудинкову територію.



Користуючись можливістю, зазначу, що виборців зі свого округу приймаю в бізнес-центрі «Єлизаветград» (кабінет № 129) на вул. Євгена Чикаленка, 1-а (номер телефона 095-025-60-48) кожної четвертої середи місяця від 12:00 до 14:00 та в приміщенні бібліотеки-філії № 18 міської централізованої бібліотечної системи на вул. Генерала Жадова, 7 (номер телефона 095-025-60-48) у перший четвер місяця від 12:00 до 14:00. Письмово до мене можна звертатися на таку депутатську електронну пошту: [email protected].



– За які напрямки ви відповідаєте як заступник міського голови?



– Усе, що стосується розвитку економіки, інвестицій, торгівлі, є моєю зоною відповідальності. На перший погляд може здаватися, що цих напрямків менше, аніж в інших заступників міського голови. Але вони одні з найважливіших і потребують дуже багато часу, щоб проводити важливі зустрічі, представляти Кропивницький в інших містах, проводити перемовини, наприклад, з народними депутатами для залучення субвенцій, захищати програми розвитку міських управлінь, запозичувати успішний досвід інших населених пунктів. Треба постійно розвиватися, залучати до цього й міські управління і торгівлі, і економіки, щоб їхні працівники безперервно навчалися й переймали корисний досвід, співпрацювати з обласною держадміністрацією, з депутатами й бізнесменами, навіть із посольствами інших країн, працювати над грантами. Аби був результат, потрібно проводити безліч результативних зустрічей. Саме тому на все сказане витрачаю дуже багато часу, аби був результат, зокрема інвестиції.



– Чи варто, на вашу думку, залучати бізнесменів до обговорення податкових ставок. Якщо так, то чи відбувається це в Кропивницькому?



– Якраз нещодавно на засіданні координаційної ради з питань розвитку підприємництва ішлося про податкові ставки. На ньому були присутні не тільки депутати, податківці, посадові особи, а й представники різних організацій та спілок підприємців, зокрема обласного відділення Українського союзу промисловців і підприємців, Асоціації місцевих жінок-підприємниць, Спілки підприємств малого та середнього підприємництва Кіровоградської області, громадської організації «Спілка підприємців Кіровоградської області». При розгляді ставок єдиного податку ми шукаємо золоту середину, що влаштовувала б і підприємців, і громаду, яку хвилює наповнення бюджету, саме тому дійшли згоди, що проаналізуємо всі пропозиції, які надійдуть в період обговорення проєкту рішення, а вже потім будемо вирішувати.



– Як ви ставитеся до збільшення в Кропивницькому кількості літніх майданчиків?



– Не бачу нічого поганого в літніх майданчиках наших торговельних закладів: зараз тепла пора року – і люди хочуть проводити час на свіжому повітрі, випити кави чи лимонаду на літньому майданчикові. Єдине, що важливо, – це наявність дозвільних документів на такі споруди, їх зовнішній вигляд і те, чи не створюють вони незручностей для містян. На появу майданчиків, які не відповідають нормам, є оперативна реакція уповноважених служб.



Побувавши в багатьох містах України і Європи, побачив, що потрібно для того, аби місто ставало привабливішим. Літні майданчики зокрема і сфера обслуговування загалом – це питання культури відпочинку. Тож не варто просто встановлювати їх, а й робити так, щоб у них було цікаво й комфортно для відвідувачів. І якщо цих вимог дотримано, то люди йтимуть до таких закладів на відкритому повітрі. Але, звичайно, вони не мають перешкоджати пішоходам. Прагнути також слід того, щоб, наприклад, на вулиці Дворцовій, де вже чимало павільйонів, людям не заважали машини, аби вона насправді стала пішохідною. Вони – більша проблема на цій вулиці, аніж літні торговельні майданчики, від яких таких незручностей люди не мають, як від автотранспорту, що заїжджає на неї.



– Віднедавна місто поділилося на два табори з приводу запланованої побудови в Центральному сквері ресторану швидкого харчування «Макдональдз». Одні – за, інші – проти. Ідею його побудови пов’язують з вами. Що ви можете сказати з приводу того, що противники ресторану говорять про винищення Центрального скверу в разі його зведення? Чи можна говорити про те, що більша частина скверу залишиться, але вже з новими деревами (не саджанцями й не туями чи ялинками)? Що корисного отримають містяни в разі реалізації цього проєкту?



– Так, дійсно, це питання наробило галасу та додало тем для обговорень у соцмережах, і не тільки. Вважаю, що краще дати інвесторові узгоджено з громадськістю та міською владою провести реконструкцію скверу, ніж іще роками чекати коштів з міського бюджету на це.



І зовсім не йдеться про знищення всіх дерев скверу, кожне дерево буде проінспектовано, і лише аварійні дерева спиляють, решта здорових дерев залишиться неушкодженою.



Крім цього, як багатьом відомо, під сквером знаходяться аварійні підвали, так що, кожного разу, проходячи там, ми ризикуємо провалитися під землю. А «Макдональз» готовий засипати ці підвали власними силами. Крім цього, інвестор погодився за власний кошт відреставрувати аварійну частину скверу. Тож спочатку впорядкує його – покладе плитку, побудує фонтани, зробить зони відпочинку та висадить дерева, а вже потім займеться будівництвом самого приміщення ресторану. Переваги від того, що в нашому місці з’явиться цей заклад, очевидні: це і робочі місця, і податки до місцевого бюджету, і охайний гарний сквер у центрі міста, та й узагалі «Макдональдз» є своєрідним показником і для інших компаній, свідченням того, що Кропивницький готовий розвиватися.



– Якою людиною ви є поза робочим кабінетом? Чим захоплюєтеся на дозвіллі, як його проводите? Яку родину маєте й чи виділяєте час на відпочинок разом з рідними?



– Поруч із будинком, у якому мешкаю із сім’єю, є сад, який я сам висаджував. Багато часу проводжу в ньому, займаючись ландшафтним дизайном. Там – близько шістдесяти фруктових дерев, є ще й невелика ділянка під овочі. Дуже люблю поратися і в саду, і на овочевій ділянці.



Коли є можливість, то ми разом з дружиною й синами відпочиваємо в саду або виїжджаємо на риболовлю. До речі, от саме зараз молодший із них, якому десять років (старшому – двадцять), уперше пішов у похід в Карпати. Він із дорослими та своїми однолітками вже ночував у горах – на вершині, що височить на півтори тисячі метрів… Також час від часу ми виїжджаємо на море. Ось так і відпочиваємо.



– Що для вас є важливим у житті, головним? Чи можете ви сказати, що вже досягли того у своїх роботі, політичній діяльності, особистому житті, чого прагнули? Якими є ваші життєві принципи й чи завжди вдається їх дотримуватися?



– Головним для мене є моя сім’я, мої батьки. На досягнутому не збираюся зупинятися й не вважаю, що настав пік моєї кар’єри і що все, чого досяг у роботі, є тією вершиною, яку прагнув підкорити. Ставлю перед собою короткострокові завдання, бо нині планувати на якийсь великий період дуже важко. Зараз життя вносить корективи як у сьогодення нашої держави, так і світу загалом. Планували одне, а отримали – зовсім інше. У зв’язку з війною в Україні я на багато що почав дивитися іншими очима і, напевно, ставитиму тепер перед собою реальні короткострокові цілі, бо вже не прихильник планування на довгострокову перспективу. Коли щодня досягати певних результатів, то разом вони вже стають серйозними досягненнями.



Раніше, до війни, усе було трохи інакше. Маю багатьох знайомих, що жили й працювали в Донецьку й Луганську, які змушені були все кинути й переїхати до нас, ставити перед собою короткострокові завдання й заново досягати певних результатів. І ніхто інший від такого розвитку подій не застрахований.



Є речі, щодо яких я дуже принциповий, що не всім подобається. І тяжко буває навіть від цього. Але, як і кожній людині, мені не завжди вдається дотримуватися принциповості. Трапляються ситуації, коли від неї відходиш: переважно через емоції – жаль, співчуття, співпереживання…

2776Переглядів
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: