Сьогодні, 2 липня 2019 року, коли ми відзначаємо Міжнародний день спортивного журналіста, вирішив розповісти вам про свого давнього-давнього друга – відомого спортивного журналіста та коментатора Валентина Щербачова.

Представники мого та старшого покоління, а можливо й молодші люди, які обожнюють спорт, напевно пам'ятають трансляції футбольних матчів по телебаченню, які професійно коментував Валентин Щербачов. Він так майстерно, з душею та азартом вів свої репортажі, що здавалося – ми не телеглядачі, а учасники цього дійства! І якщо не гравці, то точно глядачі на стадіоні! Вмів, умів Валік віртуально переносити телеглядачів від екранів на трибуни спортивних арен і потужно заводити їх емоційно! Це я – непоправний любитель футболу – випробував на собі, друзі!

А ще він був першим, хто організував трансляцію перегонів на виживання на телебаченні (УТ-1), які він коментував. Було це на початку 90-х років XX століття, коли цієї автомобільної дисципліни в Україні й близько не було! Він показував нам та коментував ті змагання, що проходили у Крилатському. Для інформації повідомлю, що перші перегони на виживання в нашій країні відбулися 21 вересня 1996 року в Кропивницькому до Дня міста та організував їх мій друг Михайло Голуб. Я теж брав безпосередню участь у їхній організації та проведенні. Мені ж довелося коментувати ті історичні перегони. Ймовірно, любов до цієї екстремальної автомобільної дисципліни ще сильніше зцементувала нашу з Валиком дружбу, і нам вдалося реалізувати на УТ-1 цілу низку шикарних проєктів на тему мотокросу, класичного автокросу та перегонів на виживання на той час. Та й пізніше ми знаходили цікаві для нас теми та ідеї, які успішно втілювали в життя. Для цього мені не раз доводилося їздити до Києва добре тоді всім відомою адресою: Хрещатик, 26, де ми зустрічалися з Валентином Щербачовим. Для необізнаних скажу, що в будівлі на цю адресу не один десяток років було Держтелерадіо України.

Мій друг Валентин Щербачов народився першого дня першої повоєнної весни (1 березня 1946 року) у Києві. Він з дитинства був захопленою людиною, і його допитливий розум цікавило все на світі! Ця обставина і привела його до журналістики (Київський університет ім.Т.Шевченка він закінчив 1975 року). А оскільки він усе життя займався спортом, він обрав своїм кредо спортивну журналістику у всіх її проявах. Скажу більше, саме тут він досяг захмарних висот у переносному і, увага (!!!), у прямому значенні слова! – Як це у прямому розумінні? - Запитуєте ви. Відповідаю. Річ у тім, що Валік свого часу організовував футбольний матч на затягнутій хмарами горі Говерла та міжнародні футбольні турніри у захмарних Гімалаях, а ще – на Північному полюсі та в Антарктиді! Й це не все! Екстремал до мозку кісток, Валентин Щербачов у 2000 році зробив стрибок із парашутом… на Північному полюсі! Так, друзі!

У Валентина Щербачова багато учнів і шанувальників, які не залишають без уваги свого кумира. Він визнаний авторитет у журналістській та спортивній діяльності. Талановитого від Бога журналіста відмітила і держава. Медаль «За робочу відзнаку» Валентину Щербачову вручили в 1980 році, а звання «Заслужений журналіст України» присвоїли йому в 1993 році. А ще Валентин автор кількох книг, дві з яких, підписані ним, є в моїй бібліотеці (дивіться фото). Примітно, що у своєму дарчому підписі він назвав мене невгамовним («Книга незвичайних рекордів України»), хоча це визначення точно підходить до самого Валентина Щербачова. Що й казати! Споріднені душі! Швидше за все, саме ця обставина і зробила нас друзями.

… До свого 50-річчя я організував та провів 24 травня 2003 року чудовий мотокрос на нашій красуні-трасі «Вербовій Лозі». Без хибної скромності скажу, що привітати мене приїхало чимало відомих людей. Це ексмер Олександрії Олексій Скічко, який на той час був головою правління та генеральним директором АТ «Херсонські комбайни», помічник-консультант народного депутата Віталій Нікітюк, заступник голови ЦК ОСОУ полковник Степан Гурський, Генеральний секретар ФМСУ Василь Якимчук, мої друзі – відомий у минулому гонщик Борис Пагановський (він був головним суддею мотокросу) та Валентин Щербачов... Усі вони привітали мене, вручили подарунки та по-християнськи побажали «Багато літа». А Валентин до того ж вручив мені Сертифікат Worldwide Ukrainian Sports Agency. Декілька фотографій з того пам'ятного для мене дня ви побачите нижче.

Своєрідно привітав мене вже із 60-річчям (20 травня 2013 року) завжди активний Валік Щербачов. Він написав про мене і розмістив в Інтернеті величезний нарис із характерною для Валентина назвою: «Філософія його життя, або «Ураган» Чебишев». Коли я його прочитав, мені він здався надто пафосним. Я подзвонив Валентину, подякував йому за привітання та нарис і сказав, що у своєму матеріалі він надто мене підніс.

- Нічого подібного! – почув я у відповідь. - Насправді ти такий, як я розповів людям, Славо! Мені видніше! – сказав Валентин. Сперечатися з ним я не став...

В Інтернеті є чимало інформації про Валентина Щербачова. Я ж зробив лише деякі штрихи до портрета свого друга, якого вітаю з Днем спортивного журналіста, при цьому бажаючи йому активного довголіття, нових ідей та проєктів, щоб життя його, як завжди, вирувало на повну силу!

P.S. Автором знімків, зроблених 24 травня 2003 року, є професійний фотограф – лауреат багатьох міжнародних конкурсів – олександрієць Віталій Попков.