Понад десять тисяч вимушених переселенців з окупованого Сходу України та анексованого Криму за останні три роки знайшли свою другу домівку на Кіровоградщині. Серед них більше половини – люди поважного віку, ще три тисячі – це діти і підлітки. Їхніми долями, майбутнім і повсякденням переймаються як громадські організації, так і держава, хоча досі на рівні України немає стратегії чи комплексної програми підтримки переселенців…

Як адаптуються переселенці на Кіровоградщині, з якими викликами стикаються, як вирішують повсякденні проблеми – про це і не тільки про це говорили сьогодні у Кропивницькому під час круглого столу, що його ініціював Інститут демократії імені Пилипа Орлика (м. Київ) у рамках проекту Інтерньюзу за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади.

 «Іноді буває так, що одне слово у публікації чи під час ефіру може перекреслити всю роботу, яку ведуть громадські організації, психологи, юристи і представники влади», - підкреслила під час круглого столу Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика. Експертка розповіла, що Інститут вже шостий рік проводить моніторинг регіональних медіа. З початком неоголошеної війни Росії проти України  особлива увага звертається на висвітлення у ЗМІ проблем поранених, родин загиблих, воїнів, переселенців. Результати не дуже втішні Засоби масової інформації недостатньо інформують громаду про проблеми переселенців. Натомість вимушені переселенці не завжди довіряють місцевим ЗМІ. Це й не дивно, адже, згідно  досліджень, проблемам переселенців присвячено всього 1-1,5% всіх матеріалів у медіа. І це при тому, що чи не у кожному регіоні, з початку війни з’явилося десятки тисяч переселенців.

Що стосується цифр, то на Кiрoвoгрaдщинi зaреєcтрoвaнo 10 717 вимушених переcеленцiв, у тому числі 5 122 людей пoхилoгo тa пенciйнoгo вiку тa 70 cтудентiв. Прo це пiд чac круглoгo cтoлу пoвiдoмилa Вaлентинa Кулaчкo, рaдник з питaнь ВПO Мiнicтерcтвa coцiaльнoї пoлiтики. Зoкремa, пocaдoвиця зaзнaчилa, щo нa теритoрiї області зaреєcтрoвaнo 3163 дитини (1424 – вiкoм вiд 0 дo 6 рoкiв, а також 1 739 – віком вiд 6 дo 18-ти років). За час окупації Сходу та анексії Криму вже 25 внутрiшньo перемiщених ociб oтримaли cвoї першi пacпoрти нa теритoрiї саме Кiрoвoгрaдcькoї oблacтi. Чи можемо ми й далі називати їх переселенцями? Адже, за даними опитувань, 70% вимушено переміщених осіб вважають свої нові домівки рідними і не збираються повертатися на Схід чи у Крим.

 Втім, щоб і справді відчути себе на Кіровоградщині як вдома, люди не повинні відчувати ані психологічного, ані правового тиску, який здійснюється на них. На цьому наголосив під час круглого столу юрист громадського об’єднання «Десяте квітня» Володимир Кудря. Пан Володимир працює у рамках проекту Данської ради у справах біженців щодо правового захисту і соціального забезпечення населення південного сходу України, постраждалого від конфлікту. З літа минулого року він та його колеги надали переселенцям понад півтисячі консультацій не тільки в обласному центрі, але й у віддалених районах Кіровоградщини.

«Людей надзвичайно турбує недосконалість та дискримінаційність законодавства, яке перешкоджає вести гідний спосіб життя, ставить бар’єри щодо вільного пересування, а також посягає на справедливий соціальний захист, позбавляючи людей навіть пенсій», - підкреслює пан Володимир. Його думку підтримує і юрист громадського об’єднання «Юридична сотня» Антон Красов. Переселенці не стають на облік і відмовляються від державної підтримки через небажання відчувати приниження. Люди не хочуть йти бюрократичними колами, наражаючись на байдужість.

 «Подвійний правовий і психологічний тиск відчувають ті переселенці, які були чи є учасниками бойових дій у зоні АТО і служили, захищаючи незалежність України», - підкреслює Антон Красов. За його словами, такі люди повинні мати пільги, які відповідають їхнім обом статусам – і переселенців, і учасників АТО. На ділі ж виходить, що вони не мають ні тих, ні інших преференцій, бо справа впирається у реєстрацію за місцем проживання, якої представники цієї вразливої категорії почасти не мають.

Щоб надати дієві інструменти, котрі можуть покращити емоційний та фінансовий стан переселенців, на Кіровоградщині діють кілька ініціатив, представники яких також завітали на Круглий стіл. Зокрема, виступила Анастасія Бабаєва, експертка громадського об’єднання «Територія успіху». Вона розповіла про програму «Інтеграційна та стабілізаційна підтримка шляхом забезпечення засобами існування внутрішньо переміщених осіб та населення, що постраждало внаслідок конфлікту в Україні», яку підтримує Міжнародна Організація з Міграції (МОМ). У рамках цієї програми переселенці можуть отримати грант на купівлю обладнання, переселенці-підприємці можуть подавати на фінансування цікаві ініціативи, а ще можна отримати оплату курсів підвищення кваліфікації, водіння, вивчення іноземних мов. Щоправда, з ініціативністю серед переселенців, як і загалом серед українців, не все так добре, як того хотілося б.

 «На тренінг, який ми проводили для мешканців Кіровоградської області, нам довелося запросити і бажаючих з інших, сусідніх регіонів, а щодо курсів, то нині можемо оплатити ще два курси для жінок-переселенок, але бажаючих немає», - розповідає Анастасія Бабаєва. Натомість ті ініціативні переселенці, які пройшли навчання, вже сьогодні отримали обладнання для розвитку – апарат для масажу, ноутбук, швейне обладнання на інші необхідні прилади. Незабаром громадське об’єднання «Територія успіху» оголошуватиме відбір на участь у другому етапі програми, тож слідкуйте за оголошеннями на їхньому сайті.

Так само насиченими будуть найближчі кілька місяців для всіх, хто братиме участь у програмі «Фінансова обізнаність для впевненого майбутнього», яку реалізує на теренах Кіровоградщини Асоціація «Громадські ініціативи». Керівниця асоціації Любов Лук’янцева розповіла, що в національному масштабі програму втілює у життя «Український жіночий фонд» в рамках Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору». Мова йде про те, щоб озброїти вразливі групи населення – переселенців, пенсіонерів, - фінансовими знаннями, навичками з управління сімейним бюджетом, дати людям розуміння, які нюанси має пенсійне законодавство. «У кожного з нас є як шкідливі, так і корисні фінансові звички. Ми це з’ясували вже на першому тренінгу, який провели нещодавно у місті. Попереду ще дев’ять тренінгів, тож запрошуємо до участі всіх, хто хоче почуватися впевнено», - запрошує Любов Лук’янцева.

 Тож, можливостей для розвитку, для становлення, для того, щоб почати все з нуля, у переселенців на Кіровоградщині немало. Насправді, людям іноді не вистачає маленького кроку вперед, або історії, яка б могла стати для них прикладом і подарувати натхнення. Щоб виправити цю ситуацію, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика видав вже другу збірку історій переселенців під заголовком «Знедолені? Нездоланні». Ця книга про людей, які, незважаючи на всі негаразди, не сидять склавши руки – вони створюють і очолюють громадські організації, започатковують бізнес і замість чекати допомоги від когось вже сьогодні самі допомагають іншим.

«Ідея створити таке видання виникла після оприлюднення результатів моніторингів. Крім того, переселенці в усіх регіонах, з якими ми спілкувалися під час тренінгів, круглих столів, медіа-дискусій, говорили про те, що журналісти здебільшого пишуть про них як про прохачів,  які тільки й чекають на допомогу від держави і громади. І дуже мало розповідають про успіхи переселенців. Тому створився стереотип, що люди, які приїхали зі Східної України, стоять з протягнутою рукою. Ми вирішили виправити це…», - зазначила виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко під час круглого столу.
 Ідея книги у тому, щоб описати історії успішних переселенців, які вистояли, знайшли себе у новому житті й допомагають іншим. Це видання частково створювали і журналісти-переселенці, а назву запропонувала Олена Самойленко – викладачкаДонецького університету, який зараз працює у Вінниці. У другому виданні у книзі представлена й історія родини Бур’яненків, яку написала координатор Кіровоградського прес-клубу - Вікторія Талашкевич. Родина переїхала із Антрацита Луганської області у Кропивницький. Голова сімейства Ігор Бур’яненко здобуває третю освіту, дружина Наталія працює масажистом і вже виграла грант від МОМ на купівлю обладнання, а донька Олександра навчається в 11-му класі, захоплюється фотографією та музикою.