До роковин припинення оборони Донецького аеропорту ТСН підготувала серію сюжетів, перший із яких уже вийшов в ефір. 

Військові розвідники з 3-го окремого полку спеціального призначення, котрі взяли під контроль Донецький аеропорт у квітні 2014 року та брали участь в його обороні аж до 21 січня 2015 року, досі впевнені, що наприкінці весни першого року війни був реальний шанс змінити її сценарій. Для цього слід було розвинути атаку в бік Донецька, коли летовище вдалося зачистити від бойовиків, ідеться в сюжеті ТСН.19:30. "Ми зайшли 6 квітня, а вийшли 4 жовтня. Півроку без двох днів, можна сказати", - каже боєць Сергій. "Спочатку було страшно, потім уже втягнулися і почали воювати", - зізнається військовий "Ден". "Кіборги" потрапили в аеропорт військово-транспортним ІЛ-76 із завданням тримати периметр та не допустити захоплення терміналів бойовиками "ДНР". "Збірна команда! Тобто з трьох батальйонів взяли по кілька розвідувальних груп. Тобто по максимальній загрузці одного літака – десь 250 чоловік – нас і висадилося", - пригадує Сергій.

Готового атакувати противника вони побачили наприкінці травня. "На відстані 70 метрів. Це були "кадирівці", які їхали в "Камазі", - розповів спецпризначенець із позивним "Док". "Зрозуміли, що воювати доведеться, це вже було близько першої години дня 27-го числа. Коли ми почули, побачили наші літаки. Почули перший постріл", - додає "Ден". Командир групи "кіборгів" каже, що не з власної ініціативи розпочав бій за летовище. У нього вже був чітко відпрацьований план охорони і оборони аеропорту, групи мали чіткі завдання: взяти під контроль висотні споруди у радіусі досяжності зброї і забезпечити висадку десанту. "На той час я командував підрозділом снайперів, які працювали згори, і було конкретно поставлене завдання – не допустити пуску ПЗРК по повітряним суднам", - розповів боєць 3-го полку Сергій. Його група зайняла позиції на даху старого терміналу, бойовики ж облаштовували вогневі точки лишень за сотню метрів прямої видимості на даху нового. Щойно у небі з'явився наш штурмовик і за ним гелікоптери, часу на роздуми, пригадує офіцер, не залишилось. "Коли ці вертольоти почали наближатися до аеропорту, ви розумієте – стоїть оцих чоловік 20 на даху будівлі, один із них просто нахилився, узяв ПЗРК, поклав на плече. Ну, там не було просто часу на якийсь радіообмін, доповідати. Спочатку дав команду вогонь, потім доповів", - розповів Сергій.

То був лише перший, кількагодинний бій за летовище. У ньому поміж оборонців ДАПу з'явились перші поранені. "Це був снайпер, який отримав осколкове поранення на даху старого терміналу, йому зачепило щоку і руку – довелося його там перев'язати", - розповів "Док". До вечора 27 травня бойовиків із нового терміналу витіснили повністю, а підкріплення зайшло до аеропорту. Того дня, упевнені спецпризначенці, був шанс докорінно змінити ситуацію щонайменше на околицях Донецька. "Ми бачили реальну силу і реальний підрозділ, який може йти далі! Тобто аеропорт зачищений – у бойовиків паніка", - пригадує боєць 3-го полку спеціального призначення Сергій. Однак наказу контратакувати так і не надійшло. Лише згодом стало зрозуміло, що то був лише початок багатомісячної виснажливої оборони Донецького аеропорту. Кожен день таких атак окупантів обертався понад десятком поранених. Найскладнішим, пригадують бійці, став кінець вересня 2014 року. "Було страшно від того, що ти вже близьких ніколи не побачиш! Оце було найстрашніше. В голові постійно, що ми звідси ніколи не вийдемо, просто-напросто", - зізнається "Ден". Масований штурм ДАПу зі щоденними танковими та артилерійськими атаками бойовики розпочали на початку вересня. У Мінську саме тією порою розпочались перші зустрічі спецпосланців. "Не пам'ятаю, хто тоді дзвонив із "верхнього" штабу, але текст приблизно був такий, що ви в нас останній аргумент у цих перемовинах! Тобто, аргумент такий вагомий, з української сторони", - пригадує Сергій. Аби Україна мала той таки аргумент, у терміналах ДАПу власні життя поклали четверо спецпризначенців із Кропивницького. "Важко назвати, підібрати слова, коли на руках помер бойовий товариш, з яким ти, грубо кажучи, півроку воював… І в мене завжди чомусь така думка: можливо, я там мало зробив для того, аби він вижив", - зізнається "Док". Читайте також: Бої за Донецький аеропорт. Найкращі лонгріди ТСН.ua про історію, написану "кіборгами" Ще у ДАПі вони не раз моделювали подальший розвиток подій. Доповідали, що для тривалої оборони напівскляні споруди терміналів непридатні. "Ми ще тоді казали, ну можна було самим зруйнувати ці споруди і відійти на ту сторону злітної смуги і закріпитися, тому що там доволі зручна місцевість. Це можна було зробити і у жовтні, це можна було зробити і у грудні", - вважає боєць 3-го полку Сергій. Він із побратимами витиснули з тих можливостей, що в них були, максимум. І саме за ними міцно закріпилося нині вже відоме на увесь світ прізвисько "кіборги". Але не всі вони з ним згодні. "Я звичайний боєць – от і все", - каже військовий полку спеціального призначення Олександр.