Розмова з професором Миколою Кучуком,
член-кореспондентом НАН України, директором Інституту клітинної біології та
генетичної інженерії НАН України
- Миколо Вікторовичу, днями інтернет вибухнув від повідомлення міністра аграрної політики та продовольства України,що його відомство ініціювало внесення змін в законодавство, які дозволять виробляти та продавати сою з генетично модифікованого насіння. Як Ви до цього ставитися?
-Як до факту повідомлення. Від намірів до втілення - велика дистанція. Тим більше, коли йдеться про прийняття законів та підзаконних актів. З іншого боку, час прийняття рішень настав. Ми живемо не в ізольованому, а у відкритому суспільстві. І те, що раніше замовчувалося, тепер називають вголос.
- Що Ви маєте на увазі?
- Ми вже мабуть років десять вирощуємо ГМ сою, менше- кукурудзу. І це в той час, коли в країні не зареєстровано жодної модифікації. Нічого не можна вирощувати, завозити чи продавати. Можна тільки здогадуватися, хто , коли і звідки завіз і де виробляє.
- Отже, Ви прихильник легалізації?
- Безперечно. Точніше, за повне врегулювання питання реєстрації ГМ культур шляхом прийняття необхідних підзаконних актів до Закону про біобезпеку... Наш сільгоспвиробник повинен мати вибір, яким насінням користуватися - отриманим шляхом традиційної селекції, або біотехнологічними культурами, що забезпечують більш стабільні врожаї. Таким чином наші сільгоспвиробники зможуть стати конкурентноздатними на міжнародному агроринку чи у порівнянні з сусідніми європейськими та іншими розвиненими державами світу.
- Очевидно, право вибору повинен мати й споживач?
- Без сумніву. І це вимога Європейської спільноти, до якої ми прямуємо. Право на достовірну інформацію надано українському споживачеві й вітчизняним Законом. А ми вводимо споживача в оману позначкою «Без ГМО» на чому завгодно. Таким чином міністр оприлюднив давно очевидний факт, що у нас існують ГМ культури, а отже й продукти з них.
- Невже в значній кількості?
-Називають різні цифри. По сої - й 40%, й 70% відсотків від загально площі цієї культури. По кукурудзі - до третини. Але буду посилатися тільки на перевірені нами й оприлюднені факти («Дзеркало тижня Україна № 35). Ми проаналізували зразки на 16 подій, зареєстрованих в Євросоюзі, зібрані в різних областях України в різний спосіб - від випадково придбаних до отриманих від селекціонерів.
- Щоб усім було зрозуміло, поясню значення терміна «подія». У світі кожна ГМ рослина офіційно реєструється як «подія», котрій присвоюється власне кодування. Кожна подія чітко описується: які гени вбудовані, які послідовності ДНК власне рослини сусідять із вбудованими генами тощо. Таким чином ми виявили кілька різних подій, як зареєстрованих у Європі, так і знятих із реєстрації, але досі вирощуваних у нас.
- Зразки брали у трьох областях - Дніпропетровській. Черкаській та Київській. І в кожній з них у певних пропорціях виявили ці події. До речі, на нашу інформацію тоді ніхто в урядових органах особливо й не зреагував, очевидно , там і так про це знають.
- Звичайно, всіх зацікавить, скільки вдалося зафіксувати таких подій?
-Від одного до 20 відсотків.
- До чого я веду? Україна, наскільки мені відомо, експортує 5-6 мільйонів тонн кукурудзи в країни Євросоюзу, і ще майже 0,5 млн. тонн сої, додайте ріпак - біля 1 млн. тонн. І не виключено, що одного разу експерти ЄС виявлять в українському зерні одну з подій генетичної трансформації, яка, можливо, і дозволена в Європі, але її треба було задекларувати. І тоді виникне неприємна ситуація. Тому назріла потреба упорядкувати ці питання, має бути облік і контроль.
- Очолюваний Вами Інститут називають піонером генетичних трансформацій в Україні. Це так?
- І не тільки в Україні, але й на просторі нинішнього СНД. Перші ГМО були створені саме тут ще в середині 80-х років минулого століття. Моя кандидатська дисертація, яку я захистив на початку 1990-го року називалася «Отримання трансгенних та трансгеномних рослин в родині бобових Fabaceae».Але в згадках про минуле мало радощів. І не тільки тому, що наша країна втрачає провідні позиції в біотехнології. Повторюється ситуація, яка була в СРСР з генетикою. Чи не так? Втрачаємо розуми. За ці 20 років близько ста науковців полишили інститут. Не кажу вже про нашого почесного директора академіка Юрія Глєба. Інший приклад - наш колишній колега Володимир Сидоров вже протягом 15 років залишається беззаперечним авторитетом в своїх розробках на заході. Уявляєте, який потенціал було закладено!
- Можна скільки завгодно пишатися своєю генетичною цнотливістю, гучно проголошувати свої інноваційні наміри й залишатися осторонь світового біотехнологічного прогресу.
