Служба зайнятості продовжує знайомити з широким різноманіттям українських професій. У списку напрямів діяльності чимало таких, про які багато хто і не чув. Загалом у сучасній українській мові близько 200 тисяч слів, 40 тисяч з яких у постійному лексиконі наших людей. А число професій в нашій країні – понад 9 тисяч, давайте разом додамо їх у частіше вживаний перелік. 

1. Алундувальник. Професія відноситься до робітничих спеціальностей. Працівники, які мають у своїй трудовій книзі такий запис, наносять ізоляційний матеріал на металеві деталі для електроізоляції. Назва спеціальності формується через найменування речовини, з якою працюють такі працівники, – алунду. Щоб влаштуватися на таку вакансію, найчастіше потрібна професійно-технічна освіта. Рідше, можлива підготовка на виробництві чи навчання в центрах професійної освіти.

2. Диспашер. Мова йде про кваліфікованого експерта з морського права. Такий спеціаліст розраховує збитки у випадках аварій на морі. У його обов’язки входить розподіл виплат між судновласником і господарем вантажу. Документ, в якому зазначаються ці дані, носить назву диспаша. В Україні диспашер може бути експертом торгово-промислової палати, а закордоном найчастіше призначається судновласником. Ще однією назвою цієї професії є аджастер, це слово є омонімом до найменування кольорового пігмента для косметичних засобів. Щоб працювати диспашером, потрібно мати повну вищу освіту за спеціальностями міжнародне чи морське право, фінанси та кредит, або ж страхування.

3. Жарівник. Це професія із харчової промисловості. Такий робітник керує процесом вологотеплової обробки сировини у спеціальних жаровнях. Найчастіше жарівники обслуговують устаткування з перероблення фруктів, овочів, олієнасіння та горіхів. Вони відповідальні за технологічний процес смаження. Нерідко працюють на кондитерських фабриках та підприємствах із виробництва снеків. Часто така робота не вимагає досвіду, але передбачає відповідальність та фізичну витривалість. Навчання за такою професією проходить переважно на виробництві, з можливим підвищенням кваліфікації. Відповідно, ніякої додаткової освіти, крім базової середньої – не вимагається. 

4. Каротажник. Це фахівець, який проводить геофізичні дослідження свердловин. Геофізика, у свою чергу, це комплекс наук, що вивчає фізичні властивості Землі. Такий працівник виконує монтаж, демонтаж та обслуговування каротажних станцій (спеціальної установки, яку опускають глибоко під землю), проводить електричні, магнітні, радіоактивні та акустичні вимірювання для вивчення порід. Слово каротажник походить від назви дослідження свердловин – каротаж. Освіта такого працівника залежить від рівня посади – робоча спеціальність або інженер-геофізик. У першому випадку слід мати професійно-технічну освіту, в другому – вищу, найчастіше за спеціальністю геологія чи геофізика. 

5. Пудрівник. Це робітник, який займається ручною працею, а саме переміщує сировину. Його назва походить від специфічності процесів, до яких він задіяний. Адже такий працівник має справу з пудрами та порошками. Така робота часто відноситься до виробництв, де не потрібна спеціальна освіта. Професія здобувається безпосередньо на робочому місці після інструктажів та підготовки нового працівника колегами, які мають досвід.