18-річна Анастасія Пірог з Кіровоградської області працює електрогазозварницею на машинобудівному підприємстві у Кропивницькому. Вона була єдиною дівчиною у своїй навчальній групі. Про те, чому замість кар'єри поліцейської вона обрала зварювання, про специфіку роботи та ставлення керівництва до жінок на виробництві, Анастасія та її колеги розповіли Українському радіо Кропивницького.
Від мрії про поліцію до перших зварених порогів
Анастасія народилася в Олександрівці на Кіровоградщині у багатодітній родині лікарки та зварника. Саме завдяки батькові дівчина знайшла своє покликання, хоча спочатку, з її слів, мала інші плани.
«Поліцейською хотіла бути. А потім зварювання якось зайшло – вперше спробувала, сподобалось, пішло, пішло, то сказала, що буду зварником. Пороги на машині варила. Татові допомагала, він запропонував спробувати – затягло, сподобалось».
Закінчивши школу, дівчина переїхала у Кропивницький і вступила до вищого професійного училища.
«У групі нас було 26. Дівчат, крім мене, більше не було. Ставилися нормально. В групі я зварювала найкраще. Мене постійно хвалили».
«Щоб правильно зварити деталь, потрібно її правильно зафіксувати»
Нині Анастасія виготовляє деталі для сівалок на місцевому підприємстві. Її робочий день починається о 8:00.
«Я тільки обхвачую (початковий етап – ред.), а друга людина обварює. Щоб правильно зварити деталь, потрібно її правильно зафіксувати. Тобто, коли обставив дві трубки, їх треба затиснути, щоб під час зварювання, метал не потягло, не деформувало, бо він же плавиться й може вийти нерівно».
Робота, сказала, подобається.
«Дуже подобаються іскри. Хочу й далі працювати, навчатись, досвіду набиратись».
Колега Анастасії, зварник Олександр розповів, що дівчину підтримують.
«Нормально ставимось до того, що з нами дівчина працює. Треба все пізнати в житті, в житті знадобиться все».
Підприємства чекають на жінок-зварниць
Директорка з персоналу Світлана Кулик сказала, що нині на підприємстві працюють дві жінки-електрозварниці, але вони готові приймати більше.
«До цього ми не приймали жінок. У нас це були чисто чоловічі професії, але зараз набираємо із задоволенням. Крім того, це більш захищена категорія від того, що їх можуть мобілізувати».
Через специфіку машинобудування для жінок є певні фізичні обмеження, проте робочий процес, сказала, можна оптимізувати.
«Ми без чоловіків все одно не обійдемося. А жінок ми будемо раді брати для дрібних деталей. Цю роботу також можна розвантажити для чоловіків, щоб вони важкі деталі варили».
Зі слів Світлани Кулик, на підприємстві не вистачає щонайменше восьми зварників, тому вони готові брати на роботу молодь та створювати для них належні умови.
«Якщо це перше робоче місце, ми притримуємось правила, щоб дитина отримувала зарплату не менше 25 тисяч, щоб зацікавити, щоб дитина в нас дійсно закріпилася, пройшла період адаптації, щоб залишилась у нас. Досвідчені зварники можуть заробляти і до 40 тисяч гривень, залежно від виробітку».
Працівникам за шкідливі умови надають сім днів додаткової відпустки, робочі місця обладнані витяжками та захисними шторами, середня зарплата на підприємстві становить 25 тисяч гривень.
Павло Іванов, Наталя Сметанко, Суспільне Кропивницький
