Понад 23 тисячі людей з 39 міст та сіл Новоукраїнської, Долинської та Устинівської громад Кіровоградської області живуть без централізованого водопостачання та користуються лише привозною водою. Кіровоградщина належить до маловодних областей через своє розташування на Українському кристалічному щиті.
Про це розповіла Суспільному керівниця регіонального офісу водних ресурсів Катерина Гайдук.
"Це передбачає те, що запаси підземних вод вкрай малі, глибоко залягають, і та вода, яка є, вона недостатньої якості. На 80% нас забезпечує поверхнева вода. Проте і ця поверхнева вода – на значній відстані від основних промислових центрів області й транспортується на значну відстань".
Найгірша ситуація, з її слів, склалася в населених пунктах, куди воду привозять.
"Мають вони бетонні колодязі, в які привозять воду для для санітарно-гігієнічних потреб. Таких населених пунктів налічується 39, в них проживають понад 23 тисячі людей. Вони розташовані в Устинівській, Долинській та Новоукраїнській громадах".
Катерина Гайдук радить громадам користуватися державними програмами фінансування проєктів, які дозволять створити чи відновити централізоване водопостачання.
"Програма "Захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь та першочергове забезпечення сільських населених пунктів централізованим водопостачанням". Проте видатки, передбачені цього року на цю програму - усього 87,1 мільйона гривень. Зрозуміло, що це видатки незначні і їх недостатньо для того, щоб реалізувати всі ці проєкти".
Реалізувати такі проєкти, на її думку, буде можливо після завершення повномасштабної війни.
Скарги на відсутність водопостачання в Новоукраїнці
У криниці на подвір’ї багатоповерхівки в місті Новоукраїнка Кіровоградської області вода є лише тоді, коли її туди заллють. Воду купують у місцевого підприємця по черзі із сусідами – по чотири тисячі літрів щомісяця, розповів місцевий житель Станіслав Кучугура.
"Купую раз на рік. Бочка коштує п’ятсот гривень".
Куплену воду, сказав чоловік, використовують і для приготування їжі, і для прання, її доводиться заливати у колодязь, бо є проблеми з централізованим водопостачанням.
"Душова – ледве-ледве. Це вода гаряча майже не біжить. Немає тиску. Перед ранком – раз, і немає. Немає, немає, а через години 2-3-4 може з’явитися вода. Помитися я не можу".
Зі слів Станіслава Кучугури, на тиждень води немає по два-три дні або ж вона тече цівкою, й так ситуація триває останні п’ять років.
Привозною водою користується й жителька Новоукраїнки Любов Борисова.
"Набрала два відра (в колодязі – ред.) і пішла в хату. Що там – перемив, помився, поправся, виніс. Відрами носимо".
Минулого літа води у квартирах, зі слів жінки, майже не було.
"Добре, що у нас є басейн. Ми по черзі завозимо й беремо собі тоді воду. Навіть не капає, буває, по 3-4 дні. Зимою, до Нового року, нормальний був тиск води, а після Нового року взагалі немає води – або встаєш уночі й шипить у трубах, відкриваєш – ніби побігла, а потім немає. Або ж узагалі немає. Сплачую завжди – є вода чи немає, скільки лічильник "накрутив", стільки й плачу".
Зі скаргою на відсутність води мешканці двох новоукраїнських багатоповерхівок звернулися у міську раду.
Загалом на водопостачання місцевій владі поскаржились 60 жителів мікрорайону, де виникає найбільше проблем, розповів заступник міського голови Артем Кошель.
"Це єдиний такий мікрорайон, де в такому стані водопостачання, тому що інші – менш високі точки географічного розташування. Тобто там з тиском більш-менш проблем немає. В літній період в будь-якому будинку може бути така проблема через недобросовісних користувачів, які порушують правила використання мереж, забезпечують полив власних ділянок, тобто своє приватне городництво намагаються розвивати і поливають, тим самим збиваючи тиск. Відповідно, дефіцит води з'являється".
Ще, сказав, води у кранах бракує, бо будинки здавали в експлуатацію у 1970-х роках без систем водопостачання та водовідведення.
"Здавали "сухі" ці будинки, тобто без комунікацій. Ви можете побачити виведену назовні канализаційну мережу. Кожен її собі сам прокладав. З водопроводом – так само, тобто воду собі протягував у квартиру кожен індивідуально".
Нинішні водомережі, за словами заступника міського голови, прокладали у 1980-х роках.
"Тоді загалом використання води в місті було набагато нижчим через відсутність пралок, посудомийних машин, бойлерів та іншої техніки, які використовують зараз. Відповідно, лінія, до якої підключали ці будинки, тобто труба, на яку врізали ці будинки, має діаметр, не розрахований на сучасні потреби користувачів. По-перше, з'явилися нарости сольові, бо вода жорстка, а по-друге, виросла потреба у воді, тому виник дефіцит".
Артем Кошель сказав, що жителям запропонували пробурити свердловину й користуватися водою з неї.
"Якби у це вклались самі люди, міська рада б допомогла – пробурили б свердловину, перейшли б на автономне джерело, зменшивши цим навантаження на центральну мережу. Тобто це може бути як адресна допомога на кожного мешканця, так і на громадську організацію, створену з метою реалізації даного проєкту. Але це буде їхня відповідальність – вони собі оберуть точку, де бурять свердловину, вони будуть за неї відповідати".
За підрахунками заступника міського голови, буріння однієї свердловини, залежно від матеріалу та діаметру труб, коштуватиме до 140 тисяч гривень. Яку частину з цієї суми компенсуватимуть з бюджету громади, вирішуватимуть депутати на сесії. Поки, сказав, не отримали згоду від жителів будинків на цю пропозицію.
Крім Новоукраїнки, проблеми з водозабезпеченням є у 15 селах громади, додав Артем Кошель.
"Новоукраїнка, як і вся громада, дуже маловодна через своє специфічне географічне розташування. Тому паралельно з централізованим водопостачанням більшість багатоквартирних будинків мають так звані басейни, в яких зберігається вода. Їх будували паралельно із самими будинками для тимчасового забезпечення, для аварійного випадку від’єднання від центрального водогону. В нас дуже незначна кількість приватного сектору заживлена від центрального водогону – загалом десь 35% населення мають центральну воду. Альтернативою служать підземні резервуари".
Усього у Новоукраїнській громаді – 20 тисяч жителів. Централізоване водопостачання мають п’ять тисяч. Це вода зі свердловин, розповів начальник комунального підприємства "Водокомунгосп" Костянтин Дергачов.
"Громада розташована на гранітному плато. Є такі свердловини, які взагалі без води були, коли їх бурили. Тому дебети свердловин малі, вода зі свердловин поступає на насосну станцію в резервуари, в резервуарах накопичуємо і потім подаємо на місто. І ми дуже залежні від цього дебету, який приходить, бо свердловина і насосна станція розташовані в одному кінці міста, а абоненти "розкидані" по всьому місту. Свердловини дають 550-580 кубометрів води на добу".
Влітку, зі слів Костянтина Дергачова, такого обсягу води мало.
Про проєкт приєднання Новоукраїнської громади до обласного водогону
Щоб забезпечити централізованим водопостачанням більше жителів, до повномасштабного вторгнення РФ в Україну розглядали проєкт приєднання громади до водогону "Дніпро-Кіровоград", сказав заступник міського голови Артем Кошель. Нині це обласне комунальне підприємство забезпечує водою 400 тисяч споживачів Кіровоградщини.
"Повністю вивчили наші потреби, наші технічні можливості. Це мало бути міжмуніципальним співробітництвом, це мала бути або ж Піщанобрідська громада, або ж ще далі мали йти на інші громади через нашу територію. Тобто наша станція другого підйому мала бути буферною зоною для подальшої реконструкції систем водопостачання. Але, на жаль – війна. Сподіваюся, що повернемось до цього питання й отримаємо вже необмежену кількість води".
Щоб реалізувати цей проєкт, потрібно не менше 130 мільйонів гривень. Це розрахунки на 2024 рік, сказав керівник підприємства "Дніпро-Кіровоград" Микола Романюк.
"А коли провести усі необхідні дослідження ґрунту, то це, мабуть, більше. Зі Смоліного протягнути водогін, а це близько 40 кілометрів – такі попередні були розрахунки. У нас, в принципі, дебету вистачає – ліміту забору, але це значні гроші, які потрібно десь знайти, щоб протягнути цей водогін".
Громада, зі слів Миколи Романюка, зацікавлена у новому водогоні, але грошей на його будівництво у громади немає, тому сподівання – на державний бюджет або іноземних донорів. При цьому, сказав, під час воєнного стану до цього проєкту повертатись не планують.
