102-ий день народження відзначив 13 березня кропивничанин Михайло Трохимович Терленко. З поважною датою довгожителя привітали працівники департаменту соціальної і ветеранської політики Кропивницької міської ради.

Михайло Трохимович народився 1924 року у П’ятихатках на Дніпропертовщині. У його батьків було п’ятеро синів. Мама померла рано, не пережила голодовку, а діти всі вижили завдячуючи батькові, який був хорошим господарем. Він сам їх піднімав, був, як тоді казали, із розкуркулених, але з України родину не вислали, виживали тут, як могли. З дитинства усі багато працювали, так було заведено у їхній сім’ї, цього все життя дотримувався і Михайло Трохимович.

Коли почалася Друга світова війна сімнадцятилітнього Михайла Терленка забрали гастарбайтером у Німеччину. З дитинства привчений до роботи він і на чужині багато працював у господарстві німців, чим викликав прихильність тамтешньої родини. 

Коли радянські війська увійшли у місто Бернау, де працював хлопець, німецька сім’я запропонувала йому там лишитися, утім він повернувся додому. Вдома на нього чекала зовсім інша доля. Як і багатьох співгромадян, яких вивезли на роботи у Німеччину, його одразу запроторили у трудовий табір на Кольський півострів. Там тяжко працював у шахті, поки не сталася біда: його переїхала вагонетка. З переломами ніг і кісток тазу чоловік майже рік пролежав у лікарні, а коли почав одужувати, то з лікарні втік на батьківщину. 

У рідні П’ятихатки побоявся повертатися, бо припускав, що там його знайдуть, але оселився не так далеко — у тодішньому Кіровограді. Тут і зустрів свою долю — дівчину Валентину.

Зразу родина жила у селі Грузьке неподалік Кропивницького, а потім виїхали на Північ. Там у них народився син. Уже після смерті Сталіна, у 1953-му, вони повернулися знову у Кіровоград. Все трудове життя Михайло Трохимович працював водієм на хлібзаводі.

Нині рідні Михайла Трохимовича живуть в іншому місті, проте про батька не забувають. До того ж має турботливих сусідів, які стали для літнього чоловіка другою сім’єю.