У віторок, 24 лютого,  на фасаді Великобалківської гімназії відкрили пам’ятну дошку загиблим Захисникам України - випускникам закладу, військовослужбовцям, братам Владиславу та Ростиславу Бойкам.

З цієї сумної але значущої події в актовій залі навчального закладу зібралися батьки та рідні загиблих героїв, представники міської влади, побратими, друзі родини, а також учні та педагоги. До спільної молитви долучився архієпископ Кропивницький і Голованівський, керуючий Кропивницькою єпархією Православної церкви України Марк.

Під звуки скорботної музики згадували випускників гімназії, які віддали життя за свободу і незалежність України. 

Владислав і Ростислав Бойки народилися 25 червня 1978 року в Кропивницькому. Мати Олена Федорівна згадує, як у червневу ніч спершу пролунав упевнений крик Владислава — «Я прийшов!», а згодом у відповідь — голос брата: «Я тут, поруч!». Вони й справді завжди були разом — від першого подиху до останнього.

Навчалися у тодішній школі №2 (нині Великобалківська гімназія), активно займалися спортом, грали у футбол на стадіоні «Зірка», брали участь у змаганнях, здобували призові місця. Учителі відзначали їхню дисциплінованість, лідерські якості та внутрішню гідність. Батько, Петро Афанасійович, учитель фізичного виховання, прищепив синам любов до спорту й відповідальність.

Із дитинства брати мріяли про військову службу. Через проблеми із зором не змогли вступити до військового училища, однак не відмовилися від наміру служити Україні. Закінчили будівельний технікум, проходили строкову службу в десантних військах, здобули фах саперів.

У 1999–2000 роках брали участь у миротворчій місії ООН у Лівані, виконуючи завдання з розмінування територій. За високий професіоналізм були нагороджені медалями Генерального секретаря ООН та отримали статус учасників бойових дій.

Згодом здобули юридичну освіту, працювали в органах внутрішніх справ. Під час подій 2014 року відмовилися виконувати злочинні накази та залишили службу, залишившись вірними принципам честі й совісті.

У 2015 році підписали контракт зі Збройними Силами України. Старші сержанти 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, командири бойових машин, виконували обов’язки заступників командирів взводів. Серед побратимів мали позивний «Петровичі» — за повагу й авторитет.

Повномасштабне вторгнення застало їх на Луганщині. Брати прийняли бій у перший день великої війни й загинули, мужньо стримуючи наступ ворога.

Після тривалого періоду невідомості їх було ідентифіковано та перепоховано з воїнськими почестями у Кропивницькому. Посмертно нагороджені орденами «За мужність» ІІ ступеня.

Секретар Кропивницької міської ради Олег Колюка у своєму виступі наголосив:

- Ворог розраховував на блискавичну перемогу, на те, що Україна впаде за лічені дні. Але ми вистояли. І вистояли завдяки таким Героям, як Ростислав і Владислав Бойки. Вони прийняли на себе перший удар і дали країні час згуртуватися. Пам’ять про них має жити не лише в наших серцях, а й у назвах вулиць, площ, на меморіалах та у наших вчинках.

Особливо зворушливими стали слова матері — Олени Федорівни.

- Сьогодні той день, коли я востаннє почула голоси своїх синів. Вони сказали: “На нас іде колона танків…”. А далі — гул моторів і вибухи… Вони були звичайними хлопцями — з мріями, з планами, зі світлом у серці. Ми повинні пам’ятати: наші Герої живі доти, доки живе пам’ять про них.

Вона розповіла, що родина заснувала благодійний фонд на честь синів, який підтримуватиме здібних і старанних учнів гімназії. «У руках дітей — майбутнє України. Саме тому ми маємо підтримувати їх і виховувати гідними людьми», — зазначила матОлена Федорівна Бойко.

Ігор Сулимкович представник 57-ої окремої мото-піхотної бригади, побратим хлопців, згадував братів як надзвичайно професійних воїнів та щирих і веселих на вдачу чоловіків.

- Те, що ви сьогодні навчаєтесь у школі, повертаєтесь додому до родин, — це і завдяки їм, — так звернувся він до присутніх школярів.

Право відкрити меморіальну дошку надали батькам та дітям Героїв. Після освячення пам’ятного знаку архієпископ Марк звершив молитву за упокій душ загиблих воїнів. 

Відтепер на фасаді гімназії — імена братів Владислава та Ростислава Бойків. І для кожного учня ця дошка стане нагадуванням про високу ціну свободи.

Україна платить занадто високу ціну за свою свободу та незалежність – так, разом із братами Бойками серед загиблих випускників гімназії – військовослужбовці: Сергій Пасічник, Олександр Лісовий, Максим Чебан, Михайло Березич, Андрій Березич, Максим Андрейченко, Олександр Коломієць, Сергій Лукіч, Сергій Дмітрієв.

Вічна слава і пам'ять Героям!