Після сотні років – кожен рік ювілейний. У родині кропивницьких довгожителів - свято, сьогодні, 18 лютого, свій 101- й день народження відзначає Ніна Іванівна Варвінська. 

Привітати іменинницю з цією поважною датою завітали працівниці департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради.

Ніна Іванівна зустріла гостей у бадьорому дусі. На свій вік ще має світлу голову і сама собі дає раду. Каже, секрет її довголіття — у міцній вірі в Бога та простому харчуванні.

Життя у іменинниці було сповнене і радощів. Про себе розповідає, що  народилася на Харківщині, у батьків було п’ятеро доньок. У 1941 році, коли до Харкова докотилася війна, родина евакуювалася, мама з однією сестрою поїхали на Кавказ, а двох дівчаток повезли у Казахстан. Жили у будинку без опалення, їсти готували на вогнищі надворі.

Тяжко працювала на заводі, де виготовляли снаряди для фронту. Попри фізично важку працю, потрібно було ще й стежити за максимальною точністю виробів. Із 18 років супроводжувала військові ешелони, якими перевозили зброю, зерно, вугілля. Працювала так до кінця війни, а Перемогу зустріла далеко від фронту - в Узбекистані.

Після війни дівчина закінчила технікум, інститут, а все трудове життя працювала у тепловозному депо в Ташкенті, де зосталася жити. І лише у 1996 році повернулася до рідної України - у Кропивницький. Тут знайшла своїх однодумців по вірі, стала прихожанкою церкви, де знайшла підтримку і опіку. 

Ніна Іванівна переконана, що сил топтати ряст на землі їй додає щира віра в Бога. Каже, до останнього відвідувала церковну службу. Нині літня жінка вже не виходить з дому, проте ще має сили поратися потихеньку у власній господі. Бог не дав їй власних дітей, проте має багато племінників і внуків, які, за її словами, розкидані по всьому світу.