Військовий 56-ї бригади Олександр Баранік з Олександрії Кіровоградської області, якого повернули в Україну 5 лютого з російського полону, про звільнення дізнався за місяць до обміну. Нині він проходить реабілітацію. За понад 3,5 роки полону побував у чотирьох колоніях.
Про це боєць розповів Суспільному.
З його слів, реабілітація триватиме щонайменше 21 день.
"Їхали ми десь півтори доби (на обмін 5 лютого — ред.). Я був у чотирьох місцях (за час полону — ред.) і всюди було по-різному. І листи писали одне одному, отримував листи. "Живий-здоровий" і все".
Дружина Олександра Любов Баранік сказала, що з чоловіком не бачились понад чотири роки і поки спілкуються телефоном.
"Кожен обмін для мене дуже важкий був, тому що у списках Саші не було. А у цей обмін я отримала повідомлення, що він звільнений. Руки почали тремтіти, я не могла нічого сказати. Зателефонувала його мамі, сказала: "Мам, звільнили Сашу". Думаю, може жарт якийсь: в електронний кабінет зайшла — звільнений. У "Дію" зайшла – теж звільнений".
Передивилась усі відео та світлини, які викладали у соціальних мережах у день звільнення чоловіка, але там його не побачила, сказала жінка.
"Він подзвонив дуже-дуже пізно. І ми з ним до третьої ночі розмовляли, він тоді у потязі їхав. Не бачилися ми з ним понад чотири роки, востаннє — коли він їхав на Маріуполь".
4 січня у полоні Олександру Бараніку виповнилося 50 років.
Олександр Баранік уклав контракт зі Збройними силами України 6 лютого 2020 року, у полон потрапив 28 липня 2022 року у місті Піски Донецької області. Першим місцем, де його утримували, була колонія в Оленівці, сказала дружина бійця.
"Він воював у складі 56-ї мотопіхотної бригади. Його біля аеропорту взяли у полон. Саша каже: "Головне, що я вижив, що я витримав. Решту вам не треба знати". Про те, що він у полоні, я дізналася з відео у соцмережах. Але я не знала, де саме він перебуває. Коли наших дівчат звільнили з полону, вони сказали, що вони з ним в Оленівці були. Згодом я вже дізналася, що він і у Глазові (Удмуртська республіка у складі РФ — ред.) був. Останнє, де він був — СІЗО №2".
За її словами, за понад 3,5 роки полону розмовляла з чоловіком телефоном єдиний раз.
"Мені прийшло повідомлення: "Чи ви хочете поспілкуватися з Бараніком Олександром?" Пишу – так. І він подзвонив по відео, це один раз я його бачила. Тоді росіяни сказали, що він у них. Підтвердження прийшло через рік. Я ж розумію, що він більше нічого не міг сказати, тільки те, що добре".
Любов планує з рідними відвідати чоловіка, бо, сказала, не може дочекатися зустрічі.
