Революційні події в Україні змінили свідомість українців. І тепер вони чекають змін у всіх сферах та галузях, відповідних управлінських рішень, як на центральному так і на регіональному рівнях. Сподіваються на зміни працівники та споживачі послуг державного підприємства Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта».
Олена понад 12 років приносить односельцям газети, листи, пенсії , різні товари, а ще гарний настрій. У селі по-іншому не можна. Щодня їй доводиться долати від 17 до 30 кілометрів. І влітку, і взимку, і в дощ, і в спеку на неї чекають. Олена дуже добре розуміє свою відповідальну державну місію. Без неї бабусі та дідусі не отримали б пенсії, адже альтернативи для пошти – банкоматів та розгалуженої мережі банківських установ на селі просто немає. Та й не довіряють старенькі банківським карткам - повідомляє Олена Мосузенко Перша електронна газета.
Вам цікаво, скільки за свою роботу отримує Олена та ще сотні листонош, які працюють у селі? Ви не повірите — 300-400 грн.! (Ще кілька років тому зарплата листоноші була 1400 грн.) Це при тому, що Олена щомісяця продає різного товару від «Укрпошти» (продукти харчування, миючи засоби та інше) приблизно на 5 тис. грн. Але, на жаль, доплата за це мізерна – 50- 60 грн. Минулого року в листонош, операторів, сортувальників, водіїв забрали надбавки. Кажуть, через збитковість пошти. У той же час у керівного складу підприємства надбавки ніхто не забрав – середня заробітна плата заступника керівника дирекції становить 8 тис. грн. Працівники, звичайно, обурювалися, але їх змушували підписувати розпорядження керівництва — в іншому випадку треба було шукати роботу.
Про те, що нинішнє керівництво місцевої «Укрпошти» не цінує роботу працівників, розповіла Оксана Ярославівна Смоквина. Тут вона пропрацювала 14 років: спочатку листоношею, сортувальником, економістом, а потім – начальником цеху обробки та перевезення пошти Кіровоградської дирекції УЗППЗ «Укрпошта». У її підпорядкуванні було 315 людей. Вона добре знає роботу цього державного підприємства, усі його проблеми і підводні течії. «Я не крала сама і не дозволяла красти іншим, керівництву було дуже важко знайти причину для мого звільнення», – каже Оксана Ярославівна. Але причину знайшли – реорганізацію. Цех розділили на дві структури, начебто для єдиної вертикалі та кращого контролю. Замість одного начальника з’явилося два, а у них і заступники, й інженери. Тут вже не до економії, хоча у минулому році підприємство спрацювало зі збитком майже 6 млн. грн.
Аби зменшити збитковість Кіровоградської дирекції, його керівництво шукало різні шляхи. Наприклад, до Міжнародного жіночого дня один із заступників пошти розпорядився на кожен відділ купити визначену кількість пріоритетних конвертів, марок та листівок. Отакий «подарунок» до 8 березня зробили для жінок керівники «Укрпошти».
Мабуть, так само, дбаючи про економічний ефект, підприємство значно завищує ціни на товари, які листоноші пропонують споживачам. Порошок «Галу», наприклад, за 10,1 грн., ціна в магазинах – 7,5 грн., найдешевше мило – за 10 грн., в торговій мережі – 7,5 грн. Ви запитаєте, чому продають дорожче? А відповідь проста: в ціну закладено відкати від 1 до 10 відсотків. І про них знають. Працівники пошти жартують, що суми відкатів незабаром прописуватимуть в офіційних розпорядженнях.
Минулого року, у грудні, враховуючи численні звернення від працівників та споживачів Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта» до обласної ради, керівника дирекції запросили на засідання депутатської комісії з питань промисловості, транспорту та зв’язку.
Керівник запрошення проігнорував. Тоді депутатська комісія звернулася до генерального директора УДППЗ, бо, на думку народних обранців, керівник Кіровоградської дирекції не відповідає займаній посаді. Але, на жаль, у Києві звернення також проігнорували.
Нинішні та колишні працівники пошти переконані, що без суттєвих змін державне підприємство не підніметься з колін. У першу чергу на «Укрпошті» потрібно провести фінансовий і організаційний аудит, проаналізувати, як доставляється пошта та пенсії, розширити та зменшити вартість товарів, які листоноші приносять споживачам. Адже вони не проти носити мило чи борошно людям додому, головне, щоб їх вартість була, як магазині. А ще на державному рівні потрібно переглядати тарифікацію і нормативи пересилання кореспонденції та доставки газет, запровадити нові технології, шукати додаткові шляхи заробітку, бо пошта має для цього величезну матеріально-технічну базу та гарних кваліфікованих працівників.
Одним словом, пошта чекає на революційні зміни…
