Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: політика
Автор: Володимир Доброта, Національний пресклуб «Українська перспектива»
Дата: 17 січня, 12:32
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/politics/2024/01/17/v-ukraini-chitko-rozumijut-scho-snpk-voennii-zlochin.htm
політика, 17 січня, 12:32

В Україні чітко розуміють, що СНПК – воєнний злочин

Володимир Доброта, Національний пресклуб «Українська перспектива»


Таку думку висловила Представниця ООН Жінки в Україні Сабін Фрейзер Гюнеш.Вона впевнена, що увага до питань ґендерної рівності в Україні допомогла їй оперативно відреагувати на проблему сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), та протидіяти їй.


– Чим ситуація в Україні стосовно політики ґендерної рівності та реагування на СНПК відрізняється від тієї, яка складається в інших країнах?


– За останні роки Україна зробила значний прогрес щодо інституціоналізації ґендерної рівності. Було ухваленокілька дуже важливих законів у ційцарині, що сприятиме розширеннюправ і можливостей жінок. Україна підписала та ратифікуваланизку вагомихміжнародних документів, зокремаКонвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція).


Водночас є певні сфери, в якихУкраїна ще має досягти прогресу. Наприклад, уВерховній Раді лише 21% жінок,тож ґендерний дисбалансв представництві жінок досі зберігається. Тому впровадженняефективних квот, певних проміжних заходів, спрямованих на посилання представництва жінок в органах влади та їх представленості на наступних виборах у партійних списках,сприятиме кращомуґендерномубалансу в прийнятті рішень. 


Що стосується сексуального насильства, пов′язаного з конфліктом, то тут важливо зазначити, що Уряд України одразу розглядав це як серйозну проблему, як грубе порушення прав жінок і чоловіків.Ще навесні 2022 р. була ухвалена Рамкова програма співробітництва між Урядом України та ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом. Її підписали віцепрем′єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина та Спеціальна представниця ООН з питань запобігання сексуальному насильству в конфліктах Праміла Паттен.


Наразі Угода впроваджується Урядом та системою ООН через міжвідомчу робочу групу, яка регулярно координує активності для реалізації плану дій за різними напрямками, включаючи надання комплексних послуг постраждалим від СНПК та забезпечення доступу до правосуддя для постраждалих.


– ООН Жінки є структурою, яка працює не лише з державами для забезпечення прав жінок таґендерної рівності, але й з іншими агенціями ООН щодо ґендерного мейнстрімінгу в їхній діяльності. Чи здійснюється така робота в Україні? 


– ООН Жінки присутні в Україні з 2016 р. Наш мандат передбачає роботу в сфері розширення прав і можливостей жінок, ґендерної рівності, а також діяльностідля досягнення Цілей сталого розвитку, зокрема цілі №5 (Ґендерна рівність – ред.). Ми робимо це у тісній співпраці з іншими агенціями ООН, як частина ООН в Україні та гуманітарної команди ООН.Наприклад,ми тісно взаємодіємо з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA)щодо питаньпротидіїґендерномунасильству, включаючи сексуальне насильство, пов’язаним із конфліктом. Якщо UNFPAбільше зосереджена на наданніпослуг, негайнійдопомозіпостраждалим від СНПК, ми більше працюємо над розбудовою спроможності суб'єктів правосуддя та безпеки запобігати та реагувати на СНПК.


Інший приклад тісної співпраці–наша взаємодія зМіжнародною організацією праці (МОП). Обидві структури є учасниками глобальної ініціативи під назвою «Міжнародна коаліція за рівну оплату праці» (EqualPayInternationalCoalition,EPIC) Організації економічного співробітництва та розвитку (OrganizationforEconomicCooperationandDevelopment, ОЕСР), до якої приєднався Уряд України, зобов’язавшись забезпечити рівну оплату праці чоловіків і жінок за рівноцінну роботу.


Разом з МОП ми підтримали розробку, а зараз вже працюємо над впровадженнямнової стратегії з рівної оплати праці, яка була затверджена Урядом України. Ця стратегія покликанапідтримати повну та рівноправну інтеграцію жінок в економічне життя.


У контексті просування ґендерної рівності важливо працювати над подоланням ґендернихстереотипів.У багатьох випадках люди навіть не розуміють, що є якась певна нерівність між жінками та чоловіками і що є насильством. У рамках всесвітньої ініціативи «16 Днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат»з 25 листопада  по 10 грудня ми провели національну комунікаційну кампанію з протидії ґендерно зумовленому насильству – #Нестерпиться. Вона була покликана звернути увагу суспільства на проблему ґендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат, сприяти його превенції та поінформувати про платформи для допомоги постраждалим. Кожного дня протягом 16 днів в ефірах національних телеканалівглядачі могли бачити та чути реальні історії жінок, які, на жаль,стикнулися з насильством, дізнатися провиди насильства та механізми попередження та реагування на нього. 


– Які програми та проєкти ООН Жінки реалізує в Україні у відповідь на СНПК? 


– Я вже згадувала Рамкову програму щодо протидії СНПК. Вона є дуже важливою, адже необхідно, щоб робота як з Урядом України, так і з різними агенціями ООНбула скоординованою.Щодо її реалізації ми активно співпрацюємо з Офісом віцепрем′єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, Апаратом Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко, Міністерством внутрішніх справ (МВС), Офісом Генпрокурора, Державною службою з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також з місцевими органами влади та організаціями громадянського суспільства.


Зокрема в 2023 р. ми долучились дорозвитку спроможностей сектору безпеки в тому, що стосується реагування на СНПК. Проводили тренінги для Національної поліції, ДСНС, МВС, інших інституцій. Також працювали з Національним агентством з питань державної служби(НАДС) – розробили та впровадили навчальний відеокурс, який підвищує обізнаність держслужбовцівщодо виявлення та реагування на випадки СНПК і надання допомоги постраждалим. Близько 1500 держслужбовців пройшли ці тренінги. Цей курс ми розробляли та впроваджували спільно з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем». За нашими оцінками, в цілому завдяки нашій співпраці з «ЮрФем»ми охопили 3 120000 людей через розповсюдження інформаційних та довідкових матеріалів з питань СНПК.


Ми також долучаємося до роботиУряду з підготовкизаконопроєктів, спрямованих на підтримку постраждалих від СНПК. Законопроект №10132 про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації, був зареєстрований у парламенті в жовтні 2023 р., він тісно пов’язаний із законопроектом №10256 про реєстрацію військових збитків, завданих Російською Федерацією. 


Досвід інших країн засвідчує, що дуже важливим є створення системи репарацій для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Щоб вони могли отримати різні види підтримки – медичну, психологічну, юридичнутафінансову. Ми усвідомлюємо, що знадобиться багато адвокаційної роботи для того, щоб знайти фінансування для реалізації законупро репарації. Частина грошей може надійти із заморожених активів, але, ймовірно, буде  потрібно залучати донорів, які зможуть допомогти з репараціями.


– Урядом України, Світовим банком, Європейською комісією та ООН готується третя «Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення України». Яким чином у цьому звіті будуть відображеніґендерний вплив війни в Україні, а також проблематика СНПК?


– Дуже важливо, щоб у цьому звіті було відображеноґендерні наслідки війни. В першому та другому таких звітахбуло недостатньо інформації, яка стосувалася саме дезагрегованих за статтю даних. Тому з попередніх звітів ви не отримаєте чіткого розуміння, якими є конкретні проблеми жінок і дівчат в умовах війни.Ви не побачите інформації про те, що жінки втрачають роботу,про те, як на них економічно впливаютьвоєнні дії. Там також обмаль інформації про проблему СНПК. Тому для третьоїшвидкої оцінки ми спільно з Урядом України, іншими агенціями ООН і організаціями громадянського суспільства підготували невеликий розділ, який стосується впливу війни на жінок і дівчат. У ньомуми висвітлюємо проблеми, пов’язані з участю жінок у політичному житті, їхньою економічною забезпеченістю, а також питаннями безпекита ситуацією з СНПК.


– Наскільки важливо враховувати забезпечення ґендерної рівності, а також потреби постраждалих від СНПК у Плані Відновлення України?


– Маю сказати, що нерідко люди пов’язують відбудову саме з об’єктами інфраструктури –з поновленням мостів, шкіл тощо. У перших двох звітах і справді великий акцент був саме на інфраструктуру, на зруйновані будівлі. Чому це так? Частково тому, що значно легше порахувати, скільки  коштуватиме відбудова таких зруйнованих війною об’єктів. Значно складніше виміряти порушення прав людини, зокрема оцінити наслідки насильства щодо жінок. Тому ми вважали, що дуже важливо висвітити ґендерний компонент та мати такий фокусований ґендерний розділ у третій швидкій оцінціі відобразити ґендерні потреби у відновленні України. 


Що стосується СНПК, дуже важливо мати закон про репарації, згідно з яким постраждалі зможуть отримати доступ до правосуддя, розраховувати на необхідні послуги, а також на фінансові репарації. 


Я не впевнена, чи фінансування репарацій включено до ПлануВідновлення України. Але ми точно можемо сказати, що реалізація майбутнього закону про репарації вимагатиме фінансування. Тому я вважаю, що було б дуже важливо включити це в План. Ми часто бачимо, що є політична воля, є багато заяв про те, що потрібно включати питання ґендерної рівності до порядку денного, але при цьому не завжди передбачається фінансування. Йдеться про досить серйозний бюджет для належної підтримки постраждалих від СНПК. Це не одноразова виплати, після якої проблема зникне. Ні, постраждалі потребуватимуть довготривалої підтримки. 


Це важливо і потребує планування вже зараз. На досвіді країн Західних Балкан, наприклад,Боснії та Герцеговини, Косово, ми бачимо, що травма постраждалих від СНПК передається їхнім дітям. Тому ця проблема може спостерігатися ще кілька поколінь і потребуватиме ресурсів для вирішення–людських та фінансових. 


– Які виклики для роботи з реагування на СНПК в Україні ви бачите та як відповідаєте на них?


– Наразі відомо, що Офісом Генпрокурора зареєстровано 257 випадків СНПК. Ми не знаємо, чи це актуальнацифра, чи лише верхівка айсберга. Дуже часто постраждалі від СНПК не хочуть розповідати свою історію, не говорять про те, що з ними трапилося. Тому я б сказала, що один із найбільших викликів у цій роботі – це побудова довіри для того, щоб постраждалі відчували впевненість, що вони можуть розказати про свій досвід та здобути правосуддя. Томуя наголошую на необхідності впровадження закону про репарації. Тоді постраждалі бачитимуть, що розповівши про те, що з ними сталося, вони можуть отримати реальну підтримку.


Ще один виклик для України: складно отримати чітке розуміння, що відбувається на територіях, які зараз позаконтролемУряду України. Ми не маємо повної інформації, що відбувається в місцях утримання полонених, яке сексуальне насильство може вчинятися там, що діється в приватних домівках. Ми не знаємо, яка кількість випадків сексуального насильства на територіях під тимчасовим військовим контролем Російської Федерації. Навіть якщо відомо про такі випадки, мичасто стикаємося з ситуацією, коли зловмисники не перебувають на території України і якщо їх засуджують, то мало що можна зробити, щоб вони потрапили до в'язниці.


Викликів справді багато, коли ми говоримо про СНПК.


– Яким чином напрацювання політики забезпечення прав жінок і ґендерної рівності, яка пріоритезована в Україні, допомагають справлятися з наслідками СНПК?


–  Зацікавленість Уряду України в розвитку ґендерної рівностіта розширення прав жінок в Україні стала тим фактором, який допоміг швидко відреагувати на СНПК. На жаль, у деяких країнах люди вважають, що СНПК – це те, чого не уникнути, це просто наслідок війни, з цим нічого не можна зробити. Може, взагалі винна жінка, може, вона провокувала його. Але в Україні чітко розуміють, що СНПК – воєнний злочин. І що постраждалі від нього повинні отримати доступ до правосуддя. 


Матеріал підготовлений у рамках Проєкту «Вистоїмо разом. Вдосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК)». Проєкт виконує Український Жіночий Фонд у партнерстві з громадською організацією «Ла Страда-Україна» та Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції й Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики та за фінансового сприяння Європейського Союзу.


1821Перегляд
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: