4 січня 2023 року КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» презентував віртуальну виставку «Музею мистецтв – 30!» до 30-річчя свого народження. 

Будь який музейний заклад – установа унікальна і дивовижна, загадковий і неповторний мікросвіт, часто незрозумілий для пересічних громадян. В уяві останніх він часто асоціюється із середньовічним замком, таким собі острівцем тиші, спокою і гармонії в океані повсякденної метушні, а ще – скарбницею                    не тільки культурних цінностей, а й різноманітних цікавих історій, легенд                     і таємниць, що робить його дуже привабливим туристичним об’єктом, або як зараз прийнято казати – туристичним магнітом. Останнє визначення є дуже влучним, адже, зазвичай, перше, що хоче побачити турист, завітавши до міста – це музей. Але з часів отримання Україною незалежності музеї почали окрім культурно-естетичної функції проводити також активну роботу у напрямку національно-патріотичного виховання, що набуло особливо важливого значення в умовах новітньої російсько-української війни, коли музеї фактично опинились на передовій сучасного культурно-ідеологічного фронту.

30-річчя народження – чудовий привід озирнутися назад, щоб побачити, як все починалось і які перепони довелося долати, поки Музей мистецтв закріпив за собою статус мистецької перлини нашого краю. Останній завжди славився своїми талантами, зокрема і на ниві образотворчого мистецтва. Достатньо хоча б згадати Вечірні рисувальні класи при земському реальному училищі, звідки вийшла ціла плеяда талановитих художників. Тож не дивно,    що прогресивна спільнота ще з другої половини ХІХ століття неодноразово піднімала питання про створення у нашому місті художнього музею, або хоча          б галереї. Але чекати довелося довго. Лише у 1921 році в Будинку науки та мистецтва була відкрита картинна галерея, яка в 1924 році ввійшла  до складу природничо-історичного музею, перейменованого в 1938 році у краєзнавчий. Основу тодішньої колекції кількістю 150 експонатів, з яких 26 були оригіналами, склали зібрані в передреволюційні роки, націоналізовані, або просто пожертвувані любителями мистецтва твори живопису.

На жаль, під час Другої світової війни зібрання картинної галереї  було повністю розграбовано і вона більш ніж на 20 років фактично припинила своє існування. У 1965 році відбулося друге народження картинної галереї, яка стала відділом обласного краєзнавчого музею, розташувавшись в приміщенні Спасо-Преображенської церкви, що, ймовірно, врятувало останню від повної руйнації. Зібрання галереї тоді формувалось із художніх творів, одержаних                            в подарунок від провідних музеїв, дирекції виставок, а також робіт, що були передані відомими художниками, меценатами та колекціонерами. 

Справжніми мистецькими шедеврами світового рівня по праву вважають дивовижну мисливську хоругву на оленячих рогах невідомого українського майстра ХУІІІ століття, унікальні зразки канонічного та народного іконопису, європейського живопису, в першу чергу – картину польського художника-баталіста Войцеха Горація Коссака «Кривава неділя у Петербурзі 9 січня 1905 року» та багато іншого, що перебуває сьогодні у сховищі і чекає на повернення після нашої Перемоги.

Після припинення існування Радянського Союзу абсолютно логічним стало повернення будівлі колишньої церкви первинної функції і згідно рішення виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 13 лютого 1991 року № 129 картинній галереї було виділено нове приміщення у центрі міста за адресом – вулиця Карла Маркса, 60 (зараз – вулиця Велика Перспективна). Юридичним обґрунтуванням стало розпорядження Представника Президента України в Кіровоградській області Миколи Сухомлина від 4 січня 1993 року, що й дало привід відзначати саме цю дату як день народження музею.                       Ще однією знаковою датою в житті музею  стало 9 травня 2001 року, коли нарешті, після тривалих ремонтно-реставраційних робіт, музей відкрив свої двері для відвідувачів, перетворивши також свої експозиційні зали у мистецькі площадки, концертні зали, творчі лабораторії тощо. Красномовними є наступні цифри – за 30 років діяльності музею в його стінах було відкрито близько                  1,5 тисячі виставок та експозицій, які відвідало понад 1 мільйона чоловік (!).

Важливою подією в історії музею стало також відкриття 18 травня 2007 року його відділу – картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна», основу якої склали роботи нашого художника-земляка, основоположника «суворого стилю» у живописі, представника славетної театральної родини                          з театру корифеїв Дмитра Гайдамаки та Юлії Шестаківської Петра Павловича Оссовського (1925-2015). Масове поповнення фондового зібрання музею відбулось також за рахунок колекцій творів Володимира Федорова (1920-1986), Станіслава Антонюка (1941 р.н.), Миколи Прокопенка (1945 р.н.), Фелікса Полонського (1941-2022), Леоніда Бондаря (1938-2013), Сергія Дриги (1960 р.н.), Анатолія Горбенка (1944 р.н.), Василя Завгороднього (1925-2009), Андрія Німенка (1925-2006), Юрія Луцкевича (1934-2001), Сергія Шаповалова (1943-2021), Якова Калашника (1927-1967) та багатьох інших дивовижних майстрів пензля.

Особливим приводом для нашої гордості є плідна робота музею                         у напрямку здійснення реставрації предметів, що потребують першочергового втручання. Було повернуто до життя чимало унікальних живописних                               і графічних творів та ікон загальною кількістю понад 200 експонатів, серед яких – справжні шедеври світового рівня. На превеликий жаль, війна внесла суттєві корективи у цей напрямок роботи, як і у можливість презентувати свої базові експозиції. Тож особливо актуальним стає наразі тісна співпраця                          з місцевими художниками, як членами Національної спілки художників України, так і молодими майстрами пензля, адже експозиційні зали повинні працювати і мистецькі заходи повинні проводитися навіть за умов війни, більше того – всупереч їй, виконуючи таким чином таку необхідну на сьогодні функцію антидепресанту. 

Ще однією важливою віхою з історії музею стало його перейменування.       Влітку 2020 року Кіровоградський обласний художній музей за ініціативи музейників було перейменовано у комунальний заклад «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради».

Віртуальний формат виставки дає можливість насолодитися чудовими художніми творами, які наразі знаходяться у сховищі і чекають на своє повернення після Перемоги. З огляду на назву виставки, яка віддзеркалює                     її концепцію, картини презентують українську  історію, автентичність, народні звичаї і традиції, знакових особистостей та дивовижну природу, що спонукає нас пишатися своєю батьківщиною та рідним краєм. 

Здійснити віртуальну подорож у просторі і часі українського виміру допоможуть картини «Живе каміння» (1990) Сергія Єндовицького (1943 р.н.), «В’їзд Богдана Хмельницького у Чигирин (1649)», «Облога фортеці Чигирин» Василя Трамзіна (1921-1994), «Ранок у запоріжців (Копія з картини Сергія Васильковського) (1946) Андрія Коваленка, «Вечорниці» невідомого художника, «Україна» (1930) Олександра Осмьоркіна (1892-1953), «Молодиці» (1969) Вадима Одайніка (1925-1984), «Українська кераміка» (1961), «Любов» (1961) Якова Калашника (1927-1967), «Тарас Шевченко на Україні» (1964) Віктора Адамкевича (1915-1973), «Подвір’я» (1984), «Перед святом» (1985), «Соління помідорів» (1986) Григорія Гнатюка (1951-2012), «Інгул у відлигу» (1946) Володимира Алєксєєнка (1914-1999), «Портрет Богдана Хмельницького», «Портрет Максима Залізняка», «Чорний ліс» (1958), «Натюрморт з капустою» (1958), «Натюрморт з помідорами» (1962) Володимира Федорова (1920-1986), «Портрет Івана Гонти», «Лісостеп», «Інгул» Броніслава Домашина (1927-2000), «Вівсяне поле» (1975), «Бархатиста осінь» (1992) Миколи Бондаренка (1914-1999), «Біля картинної галереї» (1987) Сергія Шаповалова (1943-2021), «Садиба Івана Карповича Карпенка-Карого на хуторі Надія» (1982) Матвія Когана-Шаца (1911-1989), «Поля Малої Виски» (1987) Петра Оссовського (1925-2015), «Місячна ніч»  (1952), «Осінь. Конча-Заспа»  (1969) Петра Кодьєва (1899-1968), «Зелене жито» (1963), «Дніпро» (1972) Миколи Глущенка (1901-1977), «На оновленій землі» Івана Тихого (1927-1982),  «Вечір у степу»  (1980) Леонтія Орлика (1936-2012), «Київ. Площа Богдана Хмельницького» (1954) Сергія Шишка (1911-1977), «Київська весна» (1979) Анатолія Постоюка (1938-?), «Хліб України» Станіслава Антонюка (1941 р.н.), «Портрет з жовтим букетом» (1987) Миколи Прокопенка (1945 р.н.),  «Прем’єра» (2007) Фелікса Полонського (1941-2022), «Вулиця Гоголя. Старе місто» (2007) Леоніда Бондаря (1938-2013), «Різдвяна гостя» (1999) Сергія Дриги» (1960 р.н.), «Потепліло» (2004) Анатолія Горбенка (1944 р.н.), Батьківська хата» (ІІ половина ХХ століття) Василя Завгороднього (1925-2009), «Соняхи» Андрія Німенка (1925-2006), «Урок музики» (1998) Юрія Луцкевича (1934-2001) та інші.