Свого часу завдяки Леоніду Куценко нам стали відомі імена Євгена Маланюка, Юрія Дарагана, Леоніда Чернова (Малошийченка). Літературознавчі пошуки Володимира Панченка відкрили невідомі раніше сторінки з життя Євгена Чикаленка, родини Тобілевичів та інших знаних українців.
Обласна універсальна наукова бібліотека імені
Дмитра Чижевського як головна книгозбірня регіону своєю місією вбачає
популяризацію імен видатних земляків. Є серед них і ім’я українського історика
та археографа Анатолія Пивовара.
Для студентів та аспірантів істфакуЦентральноукраїнського держуніверситетуімені Винниченка кандидат історичних наукОлександр Чорний прочитав лекцію, присвячену цій неординарній людині.
Масштаб особистості Пивовара проявлявся не тільки в його характері, колі інтересів, відношенню до роботи, крайньому перфекционізмі, а перед усім у відношенні до України. На початку 90-х, працюючи в президії Академії наук України, Пивовар доклав свої розум, руки і серце до друку знакових видань з історії із серії «Пам'ятки історичної думки України». Саме завдяки йому українці змогли взяти в руки фундаментальну працю Дмитра Яворницького «Історія запорозьких козаків», доробки Наталії Полонської-Василенко, Михайла Максимовича тощо.
Олександр Чорний звернув увагу присутніх на те, що вже перша книга Анатолія Пивовара «Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття», в якій він виступив і археографом, і упорядником, і автором передмови, стала величезним науковим доробком. Її цінність в тому, що в ній документально спростовується стала історична конструкція про те, що доки на наші терени не прийшли росіяни, тут не було нічого. Одне дике поле. Анатолій Пивовар спростував все те, що вкладалося в мізки українців десятиліттями.
Щоб читач міг оцінити масштаб роботи, звернемо
увагу на те, що Пивоваруприйшлося практично розшифруватисотні документів XVIII
століття з їхніми орфографією і пунктуацією, авторським почерком, скорописом,
неминучими помилками і ще купою складностей.
Крім того, за словами Олександра Чорного, завдяки Анатолію Васильовичу в наше джерелознавство, історичну картографію були повернуті«до трьох десятків унікальних карт XVIII-XIX ст., планів і схем, які дозволяють абсолютно по-іншому подивитися на процеси, пов’язані з заселенням краю, абсолютно по-іншому говорити про Нову Сербію та так звану першу Новоросійську губернію».
А наше краєзнавство, дякуючи Пивовару, отримало«Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року» Йогана-АнтонаГільденштедта – одне з небагатьох джерел з історії Єлисаветградщини другої половини ХVІІІ сторіччя. І повірте, опрацювати першоджерело і переклади, перевірити данні, зробити примітки, щоб нам сьогодні було легко все прочитати і зрозуміти, – робота не на час.
Паперова частина архіву Пивовара складає
більше пів тисячі одиниць, електронна – більше 220 тисяч файлів! До них входять
документи, набрані з російських центральних архівів, Національної бібліотеки Франції,
Національного польського архіву, центральних архівів України, документи з
архівів Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської,
Миколаївської, Херсонської областей.
Переоцінити вклад Анатолія Пивовара в нашу історичну науку в цілому і історичне краєзнавство південної України зокрема неможливо! Тож запрошуємо до
перегляду відкритої лекції Олександра Чорного «Архів Анатолія Пивовара» на бібліотечному YouTube-каналіhttps://www.youtube.com/watch?v=j9u0fniJrY8&t=1220s та до ПивоварАрхівуhttps://library.kr.ua/pyvovar/ на сайті книгозбірні.
