У бібліотеці Чижевського, в камерній атмосфері відділу мистецтв, відбулось поетично-музичне дійство «Дві музи – два крила». Звучала чудова поезія Роберта Бернза шотландською та англійською мовами, а також музичні твори українських композиторів Юлія Мейтуса і Марини Долгіх на його вірші.

Подарували відвідувачам бібліотеки ці чарівні миті прекрасного викладачі і студенти Кропивницького фахового коледжу та кафедри германських мов, зарубіжної літератури та методики навчання Центральноукраїнського державного університету ім. Володимира Винниченка.

Творчість Бернза надихнула їх поєднати у мистецькому дійстві поезію та музику, слово та мелодію двох культур. Нині творчість шотландського поета є як ніколи актуальною. Він народився в країні, що втратила незалежність. Її мова стала діалектом, а культура усіляко утискалалась. Його вірші – це сповідь поета з палким серцем. Вона нагадувала співвітчизникам про славну історію Шотландії. Тому так в унісон першою прозвучала пісня «Маленька балада» і поезія «Моє серце у верховині» (MyHeartintheHighlands) у виконанні студентки Меланії Палій. А коли на екрані всі побачили маленький будиночок, в якому народився поет, студенти Ілля Латій та НікітаАлєксєєв читали вірш шотландською народною мовою «Був чесний фермер батько мій» (MyFatherwas a Farmer).

Не боротьбою єдиною живе поет. У житті і у віршах Бернз говорить про кохання, як про найвищу цінність. Тож в піснях «Моя любов – рожевий квіт» та «Мій любий ткач» – звучала історія кохання Роберта і Джин Армор – Ромео і Джульєти XVIII століття. Закохані вірять у майбутню зустріч всупереч лихам та незгодам. І саме про такі випробування розповідалося у вірші «Поцілуймось на останок» (AeFondKiss, AndThenWeSever), який прочитали Андрій Лобенко та Денис Кіріченко.

День народження Роберта Бернса Шотландія відмічає як національне свято. Йому поставили безліч пам’ятників. Але найголовніший здобуток – любов читачів, які звертаються до блискучих і дотепних рядків у важкі часи відчаю і у хвилини радості. Життєдайна лірика шотландського поета надихає на боротьбу за свободу. Тому так сучасно прозвучав вірш «Повернення солдата» (Thesolider’sreturn) у виконанні Софії Ліннікової. А найтісніше пов’язує Роберта Бернза з нашими днями його палка ненависть до війни і віра у перемогу світла над темрявою.