Літературна зустріч з молодою талановитою поеткою Тетяною Дробіною відбулася у відділі краєзнавства обласної книгозбірні імені Дмитра Чижевського.

Захоплюватися поезією Тетяна Дробіна почала ще у шкільні роки, тоді ж були зроблені і власні перші проби пера. Ніколи не вважала написання віршів своїм хобі. Для авторки поезія – це друге дихання, найкращий спосіб зрозуміти себе, розкрити свої почуття і емоційний досвід. 

У Тетяни є як інтимна лірика, в якій присутнє сильне жіноче начало та сміливість говорити про почуття, так і поезія про любов до природи, описуючи красу якої авторка знаходить дуже влучні метафори та образи. 

Я подивилась осені у очі.

Вони чомусь так схожі на твої.

ЇЇ дощі, її вітри пророчі

Вели мене в незвідані краї.

У її золоті і серце золотіло,

Із її квітами цвіла моя душа.

До болю все єство моє хотіло

Летіть туди, де час не поспіша.

Носить вбрання з осінніми принтами

І посмішку – найкращу із прикрас.

Там ми були, і сонце поміж нами –

Одвічних днів святий іконостас.

Звільняє жовтень місце листопаду,

Додолу стелить жовті килими.

Вже вечір просить запалить лампаду

І казку готувати для зими.

Поетка вміє настільки вдало передати словами найтепліші емоції, що її поезія знаходить відгук у кожного слухача, незалежно від віку чи статі.

Не бійся самотності, вона не страшніше смерті.

Не бійся тиші, вона не сигнал пустоти.

Спинися нарешті, подуй на коліна обдерті

І спробуй збагнути для чого народжена ти.

У віршах Тетяни багато мудрості, світла, людського і щирого осягнення себе та свого світу. 

Всі кажуть: людині завжди необхідна людина,

Щоб щастя відчути, щоб гріти отам, де болить.

Ця істина вірна, та тільки вона не єдина,

Бо люди людей насправді не вміють любить.

Не варто у душах чужинців притулку шукати.

Твій бісер безцінний ногами розтопчуть вони.

Ти – Всесвіт сама, ти – воїн, ти – жінка і мати,

Колиска життя, фундамент міцної стіни.

Неповторна Тетяна Дробіна обволікала усіх присутніх теплом і щирістю своєї зворушливої поезії, яких так не вистачає під час постійних стресів і хвилювань – особливо у часи війни.

Я думаю про тебе, а з неба пада сніг.

Мої думки-листи летять тобі з птахами.

Щоб десь далеко ти хоча б на хвильку зміг

Відчути мене знов між теплими рядками.

У вічність відійшли усі наші слова.

Та пам’ять зберіга емоції і звуки.

Без жалості до нас невпинно час сплива,

Але вже не боюсь я нашої розлуки.

Тетяна Дробіна має потужний літературний потенціал, незламне бажання працювати над своїми творами і не боїться виносити їх на розгляд публіки. 

Під час зустрічі гості насолоджувалися канцоною Володимира Вавілова, яку приписують Франческо да Мілано, у виконанні учня музичної школи № 4 Артема Сиротюка.

Відомий художник, поет і музикант - Олександр Кир’янов виконав декілька своїх пісень, які підбирав, намагаючись не порушити вібрації піднесеності та інтимності, якими був пронизаний захід.

Літературна зустріч «Проживи зі мною осінь» повністю виправдав свою назву: усі присутні відчули непідробну приємність на душі та насолоду від чудових віршів.

Бажаємо авторці натхнення якнайшвидше впорядкувати свою першу збірку та видати її!