2 лютого 2022 року в Музеї мистецтв розгорнуто виставку однієї картини  до відзначення 125-ої річниці від дня народження поета, культуролога, публіциста, літературного критика  Євгена Маланюка (1897-1968).                                                                 

Ким або чим для всіх нас є на сьогодні постать Євгена Маланюка? Чому своєю творчістю він відомий став тільки зовсім недавно? Адже його постать                  є однією з найяскравіших представників української літератури саме буремного ХХ століття. На жаль, творчість та публіцистику Маланюка замовчували, фальсифікували, звинувачували в буржуазному націоналізмі, ще й у фашизмі. 

Дякую долі та батькам, що вчилася в найкращому університеті, на найкращому факультеті, у чудових та професійних викладачів. Для мене особисто (моє потрясіння  у 18 років!)  творчість  «імператора  залізних строф із берегів Синюхи і Гудзону», публіциста, знакового  письменника, літературного критика, культуролога, справжнього офіцера – сотника армії УНР  відкрив  мій захмарний викладач, професор Леонід Куценко… Пам’ятаю, як горіли його очі, коли він нам, «жовторотикам»,  розповідав про життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка, відкривав усі грані  творчості українського поета. 

Сьогодні Україна вшановує пам'ять цієї видатної людини. Адже 2 лютого 1897 року в селищі Новоархангельськ Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) народився Євген Филимонович Маланюк – поет,  письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник  армії УНР.  Значну частину свого життя був змушений жити в еміграції, так і померши  на чужині. Творчий  доробок  Маланюка вражає   - це  збірки поезій: «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939), «Вибрані поезії» (1943), «Влада» (1951), «П'ята симфонія» (1954), «Поезія в одному томі» (1954). Окремими книгами вийшли його есе та історіософічні праці: «Нариси з історії нашої культури» (1954),          «До проблеми більшовизму» (1956), «Малоросійство» (1959), два томи унікальних «Книг спостережень» (І962, 1966). Його ім’я повернулося до українців  тільки в 1989 році – в тижневику «Україна» було надруковано декілька його віршів. Пізніше почали називати ім’ям  Євгена Маланюка вулиці в Дніпрі, Києві, Львові, Кропивницькому та інших містах. Також в рідному місті Новоархангельськ  встановлено погруддя поета-земляка. В нашому місті до 100-річчя  поета обласній бібліотеці  для юнацтва  було присвоєне ім’я  Євгена Маланюка. 

В Музеї мистецтв експонується олійне полотно «Співець Степової Еллади» (2001, 2006)  заслуженого художника України, члена Національної спілки художників України, мистецтвознавця, провідного наукового співробітника  художньо-меморіального музею О.Осмьоркіна Андрія Надєждіна, відомого творчий спільноті своїм українофільством, активною громадянською позицією та філософським світосприйняттям. Презентований твір є яскравим зразком символізму в образотворчому мистецтві, так притаманному багатьом роботам митця. І дійсно, картина являє собою сукупність різноманітних символів, які віддзеркалюють унікальну історію нашого краю від скіфських часів до козаччини та більш сучасного періоду. Знаковою та центральною постаттю картини є сам Євген Маланюк із незмінною козацькою люлькою, письменник, який вперше ввів в обіг таке літературно-романтичне поняття як «Степова Еллада», яке до сих пір залишається своєрідною візитною карткою та брендом землі корифеїв. Дуже символічним є і зображення хреста за спиною письменника, як ілюстрація того тягаря, який приречений нести кожен справжній патріот України чи то на батьківщині, чи на чужині. 

Ми  закликаємо  всіх наших відвідувачів  приєднуватися до челенджу «125 читань Євгена Маланюка», який організувала обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського.  Завітайте до Музею мистецтв                    і на тлі  картини  «Співець Степової Еллади»  зачитайте  улюблений вірш поета Маланюка, розмістіть відео на Фейсбуці з зазначеним хештегом  #ЄвгенМаланюк125  та вшануйте пам'ять цієї видатної людини!