Якщо ви відшукуєте «плюси» в оголошеному карантині, то я додам дітям і їхнім батькам ще один: Кропивницький вперше долучається до фестивалю фільмів для дітей та підлітків «Чілдрен Кінофест», адже цього року він проходитиме онлайн з 29 травня по 7 червня.
Детальніше про те, як можна долучитися до перегляду конкурсних стрічок усі охочі можуть прочитати на сторінці події у фейсбук, а "Kirovograd24" пропонує Вам експрес-гід по фільмах Міжнародної програми, адже тут зібрані зразки практично всіх актуальних трендів сучасного світового сімейного кінематографу: наукова фантастика, роуд-муві, екранізація класики, фільм на природозахисну тематику.
Особисто для мене ця стрічка Анатолія Матешка («День народження Буржуя», «Трубач») стала більше розчаруванням, але це справді найкращий український фільм сімейного жанру за останні півтора року («Бобот» в цьому відношенні для мене залишається першим). Картинка - просто вау, закономірно, що фільмові відійшли «Золоті Дзиґи» за спецефекти! Київ виглядає, як закордонний мегаполіс! Бійка рюкзаком на шкільному подвір'ї - супер! Завершальна сутичка із закосом під коміксівську стилістику - мега! Анімація Фокстера - милота та й годі. Але разом з тим в драматичних моментах забагато «недольотів», хоча є прекрасні комічні сцени (про ловлю какульок реально дуже іржачно). Та ще й трохи образливо було за прекрасних акторів Дар’ю Полуніну та Максима Самчика, які явно не мали можливості розкритися на повну в запропонованих образах.
Але це все ж таки фільм для дитячо-підліткової аудиторії – тому хай вони і вирішують. З такого рівня картинкою не соромно просувати фільм на європейські й американські ринки!
Крістіан Ло може вважатися справжнім профі дитячо-підліткового кіно, починаючи з короткого метру середини 2000-х («Ramp», «Iver») до повнометражних «Rafiki» й «Toffestegutta». Найновіша робота режисера – «Лос Бандо» – пойменована за назвою рок-гурту, який складається з двох підлітків: барабанника Гріма та гітариста-вокаліста Акселя. Щоправда, співак з Акселя нікудишній, тому другові доводиться підтягувати його вокал за допомогою комп’ютерних програм. Одного дня хлопці отримують звістку, що їхній гурт відібрали до участі у відомому фестивалі-конкурсі. Тож для Гріма навіть напруження в стосунках батьків відходить на другий план, бо перш за все треба вирішити основні проблеми: щось зробити з вокалом Акселя, знайти в крихітному містечку басиста, а також знайти того, хто за скромну суму наскладаних юними музикантами крон відвезе їх на інший кінець Норвегії. Вакансію басиста заповнює відлюдькувата, схожа на сестричку Адамс віолончелістка Тільда, а шофером стає ще один підліток Мартін, син власника місцевого автосервісу
І ось ця колоритна компанія ще й на позиченому й самостійно розмальованому фургоні відправляється в дорогу, під час якої на підлітків чекає низка кумедних і драматичних пригод, несподіваних відкриттів та болючих розчарувань у кумирах. І все це у супроводі драйвового саундтреку, що складається з добротного року та ліричних інструментальних мелодій, за звучаннях схожих до відомого роуд-мувійного фільму «LittleMissSunshine». І як типове роуд-муві, стрічка продемонструє глядачеві, наскільки важливо попри все дійти до своєї мети, і як у типовому роуд-муві, шлях до цієї мети буде набагато яскравішим і цікавішим, ніж власне мета.
Мій друг містер Персіваль / StormBoy
Австралійські кінематографісти регулярно випускають сімейні фільми природозахисної тематики – варто згадати чудовезного «Дивака» (2015) про собаку, яка охороняла пінгвінів. І торік настала черга сучасної версії популярної історії письменника Коліна Тіле про зворушливу дружбу хлопчика й пелікана. За сюжетом, Майкл Кінглі (у виконанні відомого актора Джефрі Раша) повертається з Європи, аби взяти участь у голосуванні ради директорів їхньої компанії щодо рішення про відкриття шахт, і це може зашкодити екології. На прохання онуки-екоактивістки, він починає пригадувати, як ще малим хлопчиком після смерті матері перебрався разом з татом у віддалену місцину на березі океану й вигодовував маленьких пеліканят, після того як їхніх батьків вбили жорстокі мисливці.
Це напрочуд зворушлива стрічка про зв’язок людини зі світом тварин, про зв'язок людини з природнім середовищем, про зв'язок людини та історії. У фільмі багато кумедно-повчальних моментів. Скажімо, хто не погодиться, що вигодовувати покинутих пташенят – це прекрасний вчинок? Але чи кожен готовий, як показано у картині, заради цього перетирати на дрібку пташенятам їжу, не спати через їхній писк ночами, а потім ще й навчити літати? І зрештою, коли ті підростуть, як би це не було боляче, відпустити їх. Ну і окремий респект творцям фільму, що в ньому діють не намальовані на комп’ютері, а справжні тварини.
Тімм Талер, або Проданий сміх / TimmThaleroderDasverkaufteLachen
Якщо вірити IMDB, то це вже четверта спроба екранізації роману Джеймса Крюса. Доводилося читати різні відгуки про цей фільм. Так, це не настільки новаторське кінопрочитання класичного сюжету, як, скажімо, в нещодавньому «Піноккіо» Матео Гарроне, проте, як на мене, добротне кінематографічне втілення відомої історії.
Один із безперечних «плюсів» фільму – це підбір юного актора на головну роль. Образ Арвіда Фрізе створений настільки заразливим у своїх веселощах (дуже навряд, щоб глядач не розсміявся разом з героєм у початковій сцені фотографування), а пізніше підсилено трагічним, коли хлопець стоїть перед дзеркалом і марно намагається усміхнутися, розтягуючи пальцями губи (привіт Джокеру!). До речі, коли я побачив Арвіда у промо до фільму з іншою зачіскою, ніж на екрані, о ледве його впізнав.
З огляду на свою професію, не міг не відзначити, як автори стрічки акцентували увагу на тому, як медіа можуть маніпулювати людьми (дуже важлива сцена в маєтку Ловяида). Тому так само, як я рекомендував батькам і дітям переглянути фільм Андреаса Дрезена, коли він торік був у прокаті, і зараз раджу не пропустити його онлайн в рамках фестивалю «Чілдрен Кінофест».