Книга Мії Марченко «Місто тіней» може вважатися найуспішнішим дебютом 2016 року. На її рахунку перемога в конкурсі «Напишіть про мене книжку» від видавництва «Фонтан казок», Корнійчуковська премія в номінації «Проза для дітей старшого віку та юнацтва», перемога в номінації «Найкращий прозовий твір для дітей середнього шкільного віку» конкурсу «Коронація слова». І це не дивно, повість написана цілком у руслі сучасних тенденцій світової підліткової літератури. Головна героїня – 12-річна Марта – пережила особисту трагедію: у неї померла мама. Дівчинка змушена переїхати в інше місто до свого тата Алекса, який до того не особливо виявляв бажання займатися вихованням доньки. Марта тільки починає з труднощами пристосовуватися до нового світу: нового міста, нової родини, нової школи та однокласників, як раптом виявляє, що загадковим чином здатна подорожувати до іншого світу – до похмурого Міста Тіней, усіх жителів якого в холоді та темряві тримає жорстокий король Магнус.
До того ж, що знову-таки типово для сучасної літератури для підлітків, однією з найістотніших проблем, перед якими Мія Марченко ставитиме своїх героїв, буде проблема вибору. Причому як на суто побутовому рівні (скажімо, чи варто Марті, ризикуючи здоров’ям, заступатися за свого однокласника Дані перед хуліганами), так і на рівні громади (наприклад, чи варто головній героїні, ризикуючи життям, йти до короля та просити помилування для ліхтарника Тобіаса, чи лишити це безпосередньо жителям Міста Тіней). Почасти засадниче поняття вибору в книзі є викликом авторитаризму: «Наче ти маєш право вибирати. Така королівська воля».
Та й узагалі, проблеми, яких торкається Мія Марченко у «Місті тіней», доволі універсальні. І хай деякі з них більш актуальні для дорослих, скажімо, проблема стосунків митця і влади («Проти їхніх мечів вміння наших майстрів створювати речі, хай і найпрекрасніші, не вельми допомагало»). Проте, здебільшого, юні герої книги замислюються над проблемами, добре знайомими їхнім одноліткам: що люди розучилися довіряти одне одному, що криками та образами не дошукатися правди, що батьки схильні вважають, що їм краще відомо, що потрібно їхнім дітям тощо.
А оскільки у тексті протиставлено два світи, то, відповідно, для їхнього зображення Мія Марченко послуговується антитезою тепла й холоду, полум’я та льоду, світла й темряви. Авторка, застерігаючи, нагадує: «Темрява й біль мають багато ключів від людських сердець, і, на жаль, цими ключами душі відімкнути набагато легше, ніж іншими, світлішими». Крім того, символічно, що, запаливши свічки на ялинці у вертепі (події книги відбуваються під час Різдвяних свят), герої теплом від цього вогню запускають механізм, котрий змінює картинку на більш радісну.
І хоча Різдвяні свята уже минули, але, безвідносно до сезону, цілком імовірно, що після читання дебютної книги Мії Марченко «Місто Тіней», попри похмуру назву, ваша душа стане чистою, білою-білою, як сніг.
