У першій частині огляду робіт, представлених у міжнародному конкурсі повнометражних фільмів 46-го МКФ «Молодість», що проходив у Києві з 22 по 30 жовтня, я хочу розповісти про стрічки, котрі я дивився одна за одною в передостанній день фесту. Вони виявились об’єднані не тільки часом показу, не тільки тим, що це перші повнометражні картини режисерів, не тільки тематикою так званого «coming-of-age» (тобто дорослішання), але й тим, щопізніше того ж дня їхні назви прозвучали спочатку під час оголошення переможців Екуменічного журі та журі FIPRESCI, а потім вже на урочистій церемонії закриття фестивалю, коли вручали найголовніші нагороди «Молодості-2016».

«Воротар» («Keeper»)

Цей бельгійсько-швейцарсько-французький фільм Гійома Сенеза є чи не головним тріумфатором 46-ої «Молодості». Кращою серед повнометражних конкурсних картин її назвало спочатку Екуменічне журі, а потім й головне журі фестивалю.

Перш за все, важко адекватно перекласти назву стрічки українською: Keeper– це й скорочено від «goalkeeper», але й разом з тим означає «той, хто тримає, оберігає».

Певно, секрет успіху «Воротаря» в тому, що це насамперед якісно розказана кінематографічними засобами історія. Історія про велику відповідальність, яка настає внаслідок необміркованого кроку. Мелані, подружка головного героя Максима (Кейсі Моттет Кляйн) вагітніє, і ця не така вже й рідкісна ситуація дає змогу творцям картини без зайвих сентиментів показати, як змінюється життя хлопця. 

Він не може більше займатися улюбленим футболом, бо, за словами тренера, він не буде повністю сконцентрованим на грі. Він не може разом з Мелані, подібно до решти їхніх друзів, відтягуватися вечорами в барі, бо його дівчина на останніх тижнях вагітності просто не витримає гучних гулянок. Та й з батьками по-різному складаються стосунки. Якщо мати Максима всіляко підтримує сина та його подружку, то мати Мелані, що цілком пояснювано, налаштована до головного героя дуже вороже.

Окрім цього, з «Воротаря» я виніс для себе фінальну, дуже промовисту в контексті фільму пісню «Lickmywounds» («Залижи мої рани») та влучне життєве спостереження, яке прозвучало в розмові Максима зі своїм молодшим братом: «Чому ти носиш різні черевики? – Тому що мені подобається. А чому ти носиш однакові черевики?»

«Кам’яне серце» («Hjartasteinn»)

На цю стрічку я йшов з певною долею скепсису. Судячи з опису, трейлеру – типове ісландське кіно, яке регулярно поставляє на міжнародні фестивалі ця маленька європейська країна. Події відбуваються у глухому селищі серед суворих пейзажів, тема дорослішання (торік цю тему ефективно підняв, здобувши престижні кінематографічні нагороди, Рунар Рунарссон із фільмом «Горобці»), провокативні питання підліткової гетеро- та гомосексуальності й усе це протягом більш ніж двох годин екранного часу.

Проте торкнуло. І судячи з того, що «Кам’яне серце» за підсумками «Молодості-2016» отримало приз FIPRESCI (тобто критиків) вкупі з призом глядацьких симпатій, торкнуло більшість відвідувачів «Молодості», незалежно від їхнього кінематографічного досвіду. Сам не до кінця зрозумів механізм цього ефекту на собі, але творці фільму змусили глядача співпереживати героям, незалежно від того, чи переживали вони щось подібне у свої підліткові роки.

Дуже продумана операторська робота, причому як на загальних планах, так і на крупних. Останніх помітно багато в картині, особливо це стосується головного героя Тора. Начебто, не маючи технічної змоги зазирнути кінокамерою в душу персонажа, емоції відслідковуються найменшим порухом очей, змахом вій, посмішкою. Та й узагалі режисер Ґудмундур Арнар Ґудмундссон робить акцент на невербальних виявах почуттів – це доторки, обійми, поцілунки… Тим більше, що в окремих сценах слова виглядають порожніми та безсилими. Скажімо, коли після інциденту з найкращим другом Тора Крістіаном мати головного героя пропонує, мовляв, хлопцеві зараз погано, давайте надішлемо йому тепло наших думок.

Наситив режисер фільм і метафорами. Наприклад, рибка керчак, одну з яких на початку стрічки Тор із друзями витягають з води й убивають, а наприкінці, після всього пережитого, головний герой з усмішкою спостерігає, як один молодший хлопчик, так само спіймавши непотрібного йому керчака, знову відпускає рибку в воду, де та знову оживає.

Чудово попрацювали й сценографи-декоратори-реквізитори. Взяти хоча б промовистий напис «YOUNG ADULTS» («Юні дорослі»), котрий висів над ліжком одного з героїв «Кам’яного серця» і який дуже влучно придався як назва сьогоднішнього огляду.

До речі, під час фестивалю «Молодість» «Kirovograd24» вдалося поспілкуватися з одним з продюсерів цієї картини Антоном Мані Сванссоном. Тому незабаром на нашому сайті – детальніше про особливості та секрети роботи над згаданим фільмом в ексклюзивному інтерв’ю!